Ознаки авторитарного політичного режиму, його спільні та відмінні риси з тоталітаризмом. Популізм як ідеологічна стратегія авторитаризму. Класифікація авторитаризму, умови його виникнення та поширення, особливості сучасних форм і демократичних елементів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет “Львівська політехніка”Авторитаризм зазвичай характеризується як тип режиму, який займає проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні.У якості визначальних можуть виступати природні, природжені якості політичного лідера ("авторитарної", владної особистості); розумні, раціональні, виправдані ситуацією (необхідністю особливого роду, наприклад, станом війни, суспільної кризи і т.п.); соціальні (виникнення соціальних або національних конфліктів) і т.д., аж до ірраціональних, коли авторитаризм переходить в його крайню форму - тоталітаризм, деспотизм, створення особливо жорстокого, репресивного режиму. Історично авторитаризм існував у різних формах в найрізноманітніші епохи і в різних країнах (наприклад, античні грецькі і східні деспотії і тиранії - Персія, Спарта, багато інших феодальні абсолютистські режими і т.д.). Шпенглер також вважав, що, на відміну від лібералізму, що породжує анархію, авторитаризм виховує дисципліну й установлює в суспільстві необхідну ієрархію. Авторитаризм став, в остаточному підсумку, формою вирішення політичних проблем (реформ, перетворень, перебудов) зверху, силами влади, і опинився в цьому сенсі досить уразливим і залежним від ставлення суспільства до дій авторитарної влади, перед вибором: демократизувати режим і отримати підтримку народу, або посилити політику і перейти до примусу і диктату.Проте режим нещадний до проявів реальної політичної конкуренції за владу, до фактичного участі населення у прийнятті рішень з найважливіших питань життя суспільства, тому авторитаризм пригнічує основні цивільні права. У силу того, що процес передачі влади в подібних режимах відбувається не шляхом встановлених законом процедур заміни керівників, а насильно, ці режими не є легітимними. Прикладом ефективних з точки зору проведення економічних і соціальних реформ можуть бути названі авторитарні режими в Чилі, Сінгапурі, Південній Кореї, Тайвані, Аргентині, країнах арабського Сходу. Авторитаризм не заперечує права на автономне, різноманітне самовираження суспільства, його груп. Він визначив авторитаризм як консервативний тип влади, який, будучи не в змозі сьогодні позбавити права голосу широкі маси населення, вдається з цією метою до глобального або виборчому забороні партій і масових організацій.Популізм є атрибутом демократичного розвитку суспільства, але нерідко він призводить до створення авторитарного режиму в суспільстві. Для популізму характерні віра в можливість простого рішення соціальних проблем, що виражаються в пристрастях до економічних та політичних панацея, віру в те, що одне або декілька простих заходів можуть радикально поліпшити всю суспільну ситуацію. У суспільстві з високим рівнем розвитку демократії: політик, який прийшов до влади з використанням популістської технології, реально проводить в життя економічні і соціальні програми, докладає зусилля для підвищення життєвого рівня населення, що є основним критерієм діяльності політичного лідера в демократичному суспільстві. Якщо його слова розходяться зі справами, то на чергових виборах повторити свій успіх такому політику навряд чи вдасться, так як опонентами будуть використані всі механізми демократичного впливу на виборців. У суспільстві зі слабо розвиненими демократичними традиціями: з причини відсутності реальних програм, популістський політик починає шукати винних у погіршенні життя, крах декларованих перетворень, а потім за підтримкою звертається до обрав його народу, вказуючи істинних, на його погляд, винуватців такого становища.Найсуттєвіше відмінність між ними полягає в характері відносин влади з суспільством і індивідом. Якщо при авторитаризмі ці відношення диференційовані і спираються на «обмежений плюралізм», то тоталітаризм взагалі відкидає плюралізм і різноманітність соціальних інтересів. За своїм історичним призначенням тоталітаризм повязаний з утопічною ідеєю і претендує на вічне існування, а авторитаризм ставить завдання виведення країни з глухого кута.При тоталітаризмі встановлюється загальний контроль за суспільством, а авторитаризм припускає наявність сфер, непідконтрольних державі, значну автономію політичної системи по відношенню до економічної, можливість її поєднання як з централізованою, так і з ринковою. При авторитаризмі відсутня всепроникаючий характер державного впливу на суспільство, тотальне регулювання суспільними процесами, заохочується самостійність і ініціатива громадян, держава відмовляється від втручання в приватне життя.Узагальнюючи і систематизуючи історичний досвід функціонування авторитарних систем і режимів, можна виділити найбільш стійкі структурні особливості організації цього типу влади. Так, в інституційній сфері авторитаризм відрізняється, перш за все, організаційним закріпленням влади вузької елітарної угруповання (або лідера). Суперництво конкуруючих елітарних угруповань за владу, як правило, здійснюється у формі змов, путчів, пере
План
Зміст
1. Поняття і сутність авторитаризму
2. Ознаки авторитарного політичного режиму
3. Популізм як ідеологічна стратегія авторитаризму
4. Загальне та особливе авторитарних і тоталітарних політичних режимів
5. Структурні особливості авторитарної політичної системи