Виокремлення компонентів системи стратегічних комунікацій, ефективного поєднання яких уможливлює розробку концепції протидії гібридній війні. Розробка заходів вдосконалення системи стратегічних комунікацій в процесі побудови політичного іміджу держави.
Аннотация к работе
Сутність і зміст стратегічних комунікацій у системі державного управлінняЗапропоновано низку заходів щодо вдосконалення системи стратегічних комунікацій. управління державний комунікація Не здійснюються прогнозування та стратегічне планування, що базуються на запиті від громадськості; відсутні або не налагоджені внутрішня комунікація та співпраця між відділами, деякі міністерства не намагаються встановити комунікацію та співпрацювати з іншими міністерствами; міністерства орієнтовані на донесення своїх повідомлень, які інколи не корелюються зі стратегією чи політикою уряду, що призводить до дуже низької обізнаності щодо останніх; немає цілісної системи передачі знань та навичок, єдиних баз даних - кожна команда все починає з нуля; існуюча система заохочень та мотивації персоналу не спонукає до впровадження необхідних змін. Український дослідник Є.Романенко наголо-шує, що в сучасних умовах стратегічна комунікація в системі державного управління стає особливо результативною, оскільки передбачає реалізацію трьох основних цілей: передачу інформації, трансформацію позиції громадськості у ставленні до державно-управлінських інституцій та зміну поведінки громадянина. по-друге, являючи собою процес двостороннього обміну повідомленнями, забезпечуючи відкритість влади для громадськості і навпаки, громадськості для влади; З огляду на це дослідник пропонує розглядати стратегічні комунікації як окремий напрям державного управління на сучасному етапі історичного розвитку та як узгоджені й скоординовані урядом держави можливості інституціональної структури та інститутів громадянського суспільства, спрямовані на досягнення розуміння цільової аудиторії з метою створення, сприятливих умов для розвитку з урахуванням національних цінностей легітимованих національних інтересів, політики та цілей держави шляхом використання узгоджених концепцій, стратегій, доктрин і програм, планів, тем, меседжів, смислів, наративів і продуктів, поєднаних та синхронізованих з діями, можливостями, спроможностями та потенціалом усіх елементів системи державного управління [8].