Елементи механізму регулювання капіталістичного господарства. Ринкове регулювання, корпоративна планомірність. Економічне, правове, адміністративне регулювання. Науково-технічна, кредитно-грошова, амортизаційна, структурна політика. Цінове регулювання.
Аннотация к работе
Сутність і методи державного регулювання економікиЗа наявності в сучасній економічній системі багатьох ринків (робочої сили, капіталів, товарів, цінних паперів та ін.), що розвиваються як за спільними для всієї системи обєктивними законами, так і за законами, властивими лише окремим ринкам, виникає проблема досягнення рівноваги в масштабі всієї національної економіки. Таке регулювання обмежене переважно немонополізованим сектором економіки, в якому на початку XXI ст. налічується понад 98% усіх підприємств (у США їх понад 25, 4 млн.), які виробляють майже 40% ВНП, на них зайнята більша частина найманих працівників; Для регулювання цих підсистем використовують такі методи (засоби): економічне регулювання; правове регулювання; адміністративне регулювання. Виконання планів держава прагне підтримати конкретними фінансовими програмами, планами структурної перебудови економіки (розвиток галузей, що визначають науково-технічний прогрес, наприклад машинобудування, і «згортання» нерентабельних галузей, зокрема видобутку вугілля). Основними ланками цього елемента є: розподіл державних ресурсів між різними секторами сфери наукових досліджень (недержавним і державним, а в межах останнього - між державними лабораторіями, вузами й між неприбутковими науковими центрами) і виконання досліджень та розробок у державних наукових центрах; функціонування державної контрактної системи, за допомогою якої здійснюється фінансування науково-дослідних розробок і забезпечується гарантований ринок збуту для промислових корпорацій; непряме державне стимулювання НДДКР у недержавному секторі господарства через податкову, амортизаційну, патентну, антитрестівську та зовнішньоторговельну політику; формування інноваційного клімату в економіці та інфраструктурі, забезпечення досліджень і розробок, у тому числі національних служб науково-технічної інформації, стандартизації, статистики, вивчення зарубіжного досвіду та міжнародне співробітництво; вдосконалення та фінансування системи освіти, підготовка й перепідготовка кадрів вищої кваліфікації.