Характерні риси офшорних зон як фінансових центрів, їх типологія та відмінність від вільних економічних зон. Особливості міжнародних фінансових операцій, проведених у Швейцарії. Практика охорони банківської таємниці. Переваги юрисдикції острова Мен.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Доповідь з дисципліни “Державне та регіональне управління ”на тему: «Сутність і класифікація офшорних зон у світі»У свою чергу офшорна зона являє собою територіально відокремлений регіон, район, область або острів (півострів), в якому не діють деякі правила і норми країни юрисдикції, тобто тієї країни, в межах якої створюється даний офшор. Однак останнім часом загальне поширення одержало поняття "прибережний фінансовий центр" (offshore financial centre), що став синонімом визначенню "податкової гавані", чи, простіше кажучи, "офшорний центр". Хоча у формально-логічному значенні можна розглядати офшорні центри як різновид чи як окремий випадок ширшого поняття "вільна економічна зона" (тому що в них загальна "родова" ознака - низькі податки чи їхня повна відсутність), але в той же час між цими дефініціями існує істотна відмінність. До інших особливих вимог клієнтів офшорних центрів звичайно відносять: відносно низькі адміністративні витрати, необхідні для поточної діяльності, гарне мовне обслуговування з боку перекладачів, послуги професійних радників, сприятливі умови стягування податків, можливість придбання громадянства, можливість купівлі нерухомості, а також низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу і членів їхніх родин. Цілком зрозуміло, що ніхто і ніколи не буде тримати капітал у банках тих країнах, де може бути проведена націоналізація власності, чи фінансам яких загрожує економічний крах.В основу головних критеріїв, використовуваних представниками ділового світу при виборі таких центрів з метою мінімізації податкових зобовязань, ставиться підсумований обсяг і характер привілеїв, пропонованих клієнтам. Перший - це власне офшорні території, офіційно визнані у світі, і юрисдикції, які відносяться до "податкових гаваней". До цього типу юрисдикцій відноситься велика кількість офшорних центрів світу, наприклад, острів Мен, Гібралтар, Панама, Багамські Острови, Теркс, Кайкос та ін. До другого типу відносять юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Тут найчастіше стягується "помірний" (а часом і досить значний) податок на прибуток.Близькість до найбільших промислових центрів Європи, наявність найсучасніших засобів звязку, політична й економічна стабільність роблять цю територію винятково привабливою для розміщення тут офшорних підприємств і філій. До найважливіших переваг юрисдикції острова належать: § низький рівень прибуткового податку (20%) на прибуток резидентних компаній; Зареєстровані на острові компанії можуть одержати статус резидентних, нерезидентних і звільнених (exempt) компаній. Перші з названих належать, як правило, місцевим власникам, а нерезидентні і звільнені від податків створюються іноземцями для ведення офшорного бізнесу. За домовленістю з податковою владою їм надається пільговий режим - податкові ставки 0-20%, а на офшорні операції таких компаній податок мінімальний або не накладається зовсім.Останнім часом роль оффшорних центрів суттєво зросла. З їх території стало цілком можливим управління різноманітними банківськими операціями у країнах Західної Європи, Південно - Східної Азії, Південної та Північної Америки. Завдяки тому, що на території країн СНД була відмінена державна монополія зовнішньої торгівлі, оффшорний бізнес отримав додатковий значний поштовх у своєму розвитку.