Дослідження шляху українців до створення незалежної держави. Аналіз особливостей вироблення двох основних взаємовиключних варіантів вирішення національної проблеми, яке велося з урахуванням очікуваних внаслідок війни змін геополітичної карти Європи.
Аннотация к работе
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: КОНСТРУЮВАННЯ СМИСЛІВ «ВЕЛИКОГО СУБЄКТА»У статті встановлено, що за кілька років до початку Першої світової війни українці, як й інші народи багатонаціональних імперій, стали на шлях, який вів до створення незалежної держави. Українці на початку Першої світової війни належали до тих народів, які не мали своєї держави й тому були позбавлені можливості відстоювати власні національні інтереси засобами, адекватними подіям, що розгорнулися у світі. На початку війни Україна не була самостійним субєктом системи міжнародних відносин. Оскільки в українському політикумі по обидва боки Збруча не лише збереглися, а й інтенсифікувалися довоєнні, як міжнаціональні конфлікти, так і зовнішньополітичні орієнтації, доцільно у стислій формі окреслити периметр українського політичного життя напередодні глобального світового конфлікту. З 1861 р., тобто з часу, коли австрійський парламент у Відні почав діяти на нових конституційних засадах і до 1918 р. у верхній палаті рейхсрату українців представляли 10 пожиттєвих членів, з яких 6 були греко-католицькими митрополитами, лідер УНДП Юліан Романчук, керманич Християнсько-суспільної партії Олександр Барвінський, професор Празького університету Іван Горбачевський і буковинський землевласник Владислав Федорович.