Суспільно-політичне життя євреїв в роки Другої Речі Посполитої - Статья

Стаття з теми: Суспільно-політичне життя євреїв в роки Другої Речі ПосполитоїВ статті на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, а також джерельної бази висвітлюється суспільно-політичне життя єврейської національної меншини у міжвоєнній Польщі (1918-1939 рр.). В ході дослідження проаналізовано стан наукового висвітлення проблеми у вітчизняній та світовій історіографії. В статті також висвітлюється діяльність основних єврейських суспільно-політичних організацій та партій різних напрямів діяльності, що діяли на теренах міжвоєнної Польщі (в тому числі й на теперішніх територіях Західної України та Західної Білорусі) - суспільного, політичного, культурного, просвітницького, які охоплювали всі верстви населення - робітників, селян, молодь, інтелігенцію. Досліджено також і діяльність видатних суспільних та політичних діячів єврейської громади міжвоєнного періоду. Activity of basic Jewish social and political organizations and parties of different directions of activity, that operated on the walks of life of intermilitary Poland (including on present territories of Western Ukraine and Western Belarus), is also illuminated in the article - public, political, cultural, elucidative, that embraced all layers of population - workers, peasants, young people, intelligentsia.Кордони міжвоєнної Польщі, окреслені Версальсько-Вашингтонською системою, включали в себе в тому числі регіони, де поляки складали етнічну меншість - наприклад Віленщину, Західну Білорусь або Західну Україну. Найбільшими після самих поляків були українська та білоруська громади, а також євреї. Якщо ж польські дослідники висвітлюють деякі аспекти суспільно-політичного життя євреїв у часи Другої Речі Посполитої в контексті загальнодержавних процесів, то ані в дисертаційних, ані в монографічних дослідженнях українських вчених питання національних меншин міжвоєнної Польщі практично не піднімалося, хоча це питання є актуальним, особливо наразі - в умовах стратегічного партнерства України і Польщі та вивчення малодосліджених сторінок української історії, адже, як відомо, Західна Україна перебувала в складі Польщі в міжвоєнний період, а відтак суспільно-політичні процеси на її теренах можуть розглядатися не лише в контексті польської, а й вітчизняної історії. Хоча його голос був не останнім на політичному Олімпі Польщі, польським націоналістам та шовіністам треба було принаймні офіційно змиритися з появою в суспільно-політичному житті Речі Посполитої євреїв, організованих у політичні рухи, організації, спілки тощо [20, с. Вона виступала за надання євреям національно-культурної автономії у ймовірній польській державі, домагалася визнання ідишу як однієї з державних мов у Польщі, а також виступала за пропорційне представництво євреїв у всіх органах влади.Антиєврейська політика в Польщі мала три витка: перший - з моменту її утворення і до становлення режиму санації (1918-1925) - коли антисіонізм не набув ще рис державної політики, мав локальні і відносно не радикальні прояви, другий - з 1925 по середину 1930-х, коли антисіоністські настрої, як серед польських можновладців, так і серед польського суспільства значно посилилися, і третій період з 1935 по 1939 рр., коли зі смертю Пілсудського, який намагався проводити виважену і обєднавчу політику в польському суспільстві, антисіонізм набув рис державної політики, що вилилося у вже згадуваних подіях.