Устрій Слобожанщини, походи слобідських козаків проти Гетьманщини. Охорона кордонів від татарських нападів. Колонізація південноукраїнські землі. Національно-визвольна боротьба Правобережної України проти Польщі, Московщини та турків, утворення Новоросії.
Аннотация к работе
Слобідська Україна, або Слобожанщина (назва походить від найпоширеніших населених пунктів - слобід і "вільного" становища населення - свобод)і має окрему історію. У XVI ст. це були незаселені простори, названі "Диким полем", які охоплювали територію сучасних Харківської, Сумської та суміжних із ними частин Донецької, Луганської, Воронезької та Курської областей (останні дві сьогодні знаходяться у складі Росії). Внаслідок цього, за словами відомого історика Дмитра Баталія, тут було забезпечено "усюди... панування української, як то кажуть стихії, себто української національності й утворених на її." ґрунті й підставі форм народного життя". Переселенці мали право зберігати свій козацький устрій, але підпорядковувалися московському уряду, повинні були охороняти московські кордони від татарських нападів, зберігаючи таку ж військову організацію, як у Гетьманщині. Тут було створено 5 полків: Острозький, Сумський, Харківський, Охтирський та Ізюмський.Впродовж століть південні землі України перебували під постійною загрозою турецько-татарських нападів. XVII ст. завойовники понад 76 разів вторгалися в Україну. За підрахунками історика Д.Яворницького, лише І.Сірко, який 12 разів (!) з 1659 р. до серпня 1680 p., тобто до самої смерті, обирався січовиками кошовим, вчинив 55 походів проти Османської імперії та Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки. XVIII ст., згідно з Білгородським договором між Росією і Туреччиною, південноукраїнські землі відійшли до Росії. Сюди переселялися росіяни у пошуках кращої долі, втікали українці з Правобережної У країни, Слобожанщини, Гетьманщини.Тереном довголітньої гострої національно-визвольної боротьби проти Польщі, Московщини, турків і татар була Правобережна Україна. Правобережжя було перетворене на безлюдну пустелю. Козацький літописець С.Величко писав про Правобережну Україну: "Від Корсуня і Білої Церкви, потім на Волинь і в князівство Руське, до Львова, Замости, Бродів, далі подорожуючи, бачив я багато городів і замків безлюдних, і пусті вали, що стали пристановищем і житлом для диких звірів... XVIII ст. очолив визвольний руху Правобережній Україні. Тоді за Правобережжя боролися три сили: повстанці на чолі з Семеном Палієм, Польща, яка жорстокими репресіями намагалася придушити повстання, та гетьман І.Гайдамацький рух мав великий вплив на піднесення національно-визвольної боротьби в західноукраїнських землях. Галичина, Холмщина і Волинь впродовж століть були під польським поневоленням. У XVIII ст. на західноукраїнських землях боролися проти польської сваволі народні месники - опришки (від лат. opressor-порушник, знищувач), які продовжили національно-визвольну боротьбу, розпочату ще Б. Хмельницьким. Безстрашний ватажок повсталих селян упродовж тривалого часу був грозою для польської шляхти й урядовців. Використовуючи тактику партизанської боротьби, невеликі мобільні загони опришків за підтримки місцевого населення десятиліттями воювали проти Речі Посполитої - однієї з наймілітарніших держав тогочасної Європи.