Георгій Кониський - один з організаторів у 1767 році Слуцької конфедерації, що захищала всіх дисидентів Речі Посполитої. Оцінка вкладу цього церковного діяча в складання історико-політичного трактату "Історія русів" в якому обстоюються права України.
Аннотация к работе
80 % населення Білорусі змушені були визнати себе греко-католиками і тільки близько 10 % були віддані православю. З 1733 року православні не мали права отримувати будь-які громадські посади, в 1736 році православний священик міг призначатися тільки з дозволу самого короля, загалом протягом першої половини XVIII ст. у православних було забрано близько 165 храмів, православне населення силою змушували навертатися до уніатства, тобто переходити до греко-католицької релігії. Молодий Кониський прийняв чернечий постриг, але авторитет його в Києві вже був надзвичайно великим, і протягом 10 років Георгій викладав у Києво-Могилянській академії, а з 1752 до 1755 року був її ректором [7]. На той час, коли він став ректором академії, а це був тоді єдиний вищий навчальний заклад на теренах Російської імперії, Георгію Кониському було лише 35 років. Однак у 1755 році його доля кардинально змінюється, він отримує доручення від російського уряду, очолити едину в Речі Посполитій православну єпархію Могилівську, після смерті попереднього єпископа. їхати в Річ Посполиту було дуже небезпечно, адже ставлення до православних тем з боку католицької шляхти було негативним, але Георгій Кониський приймає це рішення.