Місце і роль вченого в українському націотворчому та державотворчому процесах кінця ХІХ – половини ХХ ст. Формування та еволюція політичного світогляду М. Василенка, наукова та педагогічна праця та її взаємозв’язок з його суспільно-політичною діяльністю.
Аннотация к работе
Національна академія наук України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Яремчук Віталій Петрович, Національний університет “Острозька академія”, доцент кафедри історії Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Кондратюк Костянтин Костянтинович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри новітньої історії України кандидат історичних наук, доцент Райківський Ігор Ярославович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри історії УкраїниВирішення цих питань дасть змогу встановити їх внесок в суспільно-політичне життя України того часу, визначити роль представників української історичної науки в загальноросійських та національному рухах, державотворчих процесах, зрештою становленні модерної національної спільноти. Окрім того, аналіз біографій представників інтелігенції підросійської України дозволяє поглибити знання про характер національних ідентичностей в тогочасному українському суспільстві та їх еволюцію, зокрема про перехід від „дуалістичної” національно-політичної лояльності до української орієнтації. До таких постатей, діяльність яких заслуговує спеціального дослідження, належить знаний історик, організатор Української Академії Наук та її другий президент Микола Прокопович Василенко (1866-1935). М. Дисертація повязана з науково-дослідницькою роботою з напрямку „Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби”, яка проводиться кафедрою історії Національного університету „Острозька академія”. Згадані принципи стали головними умовами для досягнення неупередженості та достовірності висвітлення та інтерпретації історичних фактів у дисертації, забезпечили дослідження подій суспільно-політичної діяльності М.Василенка з врахуванням конкретно-історичних умов, в яких діяв вчений.У низці досліджень про громадські організації, політичні партії і рухи Росії та України 1890-1910-х рр. містяться поодинокі згадки про участь в їхній діяльності М. Василенка. Василенка, якого було проголошено провідником „кадетської контрреволюції” в Україні. З відновленням незалежності України виходить кілька публікацій, в яких розглянуто та проаналізовано наукову діяльність М. Василенка. Василенка та „Комісії для виучування західноруського і українського права” ВУАН, яку очолював вчений, містяться в синтетичних історіографічних дослідженнях О. Василенка) ЦДАМЛМ містяться близько 340 справ, повязаних з постаттю М. Василенка.Василенко в „дореволюційні” роки, були важливими факторами, що вплинули на становлення його як політичного діяча з ліберально-демократичними поглядами. Дуже важливим чинником, який був одним із джерел „української” складової світогляду М. Хоча вирішення більшості суспільно-політичних проблем Російської імперії вчений бачив у реалізації основної лінії партії кадетів, в українському питанні в першій половині 1910-х рр. вчений все більше переймався власне українськими національно-культурними та політичними інтересами. Як наслідок, головним напрямком його політичної діяльності в цей час було відстоювання позиції про необхідність децентралізації імперії та надання її народам, в тому числі й українському, політичної автономії. У період головування в Київській шкільній окрузі (березень - серпень 1917 р.) вчений здійснив ряд заходів, які були спрямовані на реформування освітньої системи в Україні.