Конфуціанські ідеї щодо перебудови суспільства. Яке суспільство Конфуцій вважав ідеальним і як збирався його будувати. Соціальна утопія моїзму. Легістська модель держави. Суспільство по-даоськи та положення даосизму. Соціальна етика лаоського вчення.
Аннотация к работе
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮВін, таким чином, не приписував "благородство" соціальній еліті, а "нікчемність" - низам суспільства.(Найпершими ознаками "благородства" філософ вважав справедливість, скромність, чемність, шанобливе ставлення до батьків та старших за віком, доброту, щирість, виваженість у вчинках, відданість своїй справі та інші моральні чесноти. На думку Конфуція, "благородними" люди не народжуються, а виховуються, тому "облагородити" (перевиховати) можна навіть зіпсованих типів, не кажучи вже про "звичайних" громадян!] Певна річ, суспільство не може складатися із самих "благородних", адже комусь треба й у землі порпатись, проте кожен повинен боротися зі своїми пороками, щоб не стати "нікчемою". Лише коли загальновизнані норми поведінки стануть способом життя кожного, вдасться перетворити натовп у народ, запобігти перетворенню можних світу цього на тиранів, чиновників - на безпринципних лакуз, підлеглих - на заколотників і хамів, забезпечити теплі стосунки між батьками й дітьми, старшими й молодшими. Переломова, Конфуцій намагався завдяки "ритуалу й церемоніалу" органічно поєднати суспільство з державою, адже якщо всі керуватимуться однаковими морально-етичними нормами, то, по-перше, підлеглих та урядовців обєднуватимуть спільні цінності, а по-друге, на випадок порушення верхами давніх традицій низи матимуть підставу виправити дії державних органів. "Якщо верхи люблять Правила, то в народі не знайдеться жодного, хто б наважився виявляти неповагу; якщо верхи люблять справедливість, то в народі не знайдеться жодного, хто б виявив непокору; якщо верхи люблять чесність, то в народі не знайдеться жодного, хто б наважився бути нещирим" (Луньюй, XIII, 4).Ворожими конфуціанству були, зокрема, моїстські погляди на суспільство, якими певний час захоплювалася китайська інтелігенція. Його погляди на суспільство та політику відображено в трактаті "Мо-цзи", названому іменем автора. Він вважав, що зміцнення родинних звязків, у чому конфуціанці вбачали соціальний порятунок, насправді жодної користі суспільству не принесе, адже сімейна любов і злагода ніколи й ніде не перешкоджали великим державам ковтати малі, сильним - жити за рахунок слабких, хитрим - дурити простаків, вельможним - зневажати простий народ. Суспільство порозумнішає й подобрішає лише тоді, коли кожен китаєць буде любити всіх китайців, тобто перетвориться з егоїста на альтруїста. Звичайно, моїсти не обмежилися закликами "любити чужих родичів" (за ці заклики конфуціанці називали їх "безрідними тварюками"), а обстоювали також стирання відмінностей у поглядах на життя, у яких вони вбачали основну причину відчуженості між людьми. їм здавалося, що змінити ситуацію, коли кожен китаєць звик зважати лише на власні погляди, спроможна тільки держава.Одним з основоположників легізму був уже згадуваний чиновник-реформатор Шан Ян. Шан Ян подався в сусіднє царство Цінь, де за його ініціативою були здійснені кардинальні суспільно-політичні реформи, які перетворили Цінь у найсильніше китайське царство. Погляди Шан Яна та його однодумців на державу відображено в основному легістському трактаті "Книга правителя області Шан" (Шан цзюнь шу), який є збіркою указів, промов та політичних рекомендацій Шан Яна. Шан Ян, зокрема, пропонував організувати закупку зерна державою у населення, заборонити приватну торгівлю хлібом, щоб не допустити спекуляції ним у голодні роки, встановити державну монополію на використання основних природних багатств тощо. Самої високо моральності можновладців для цього замало, адже, міркував Шан Ян, "людинолюбець може гуманно ставитися до інших людей, однак він не зробить людей гуманними; справедливий може любити інших людей, однак він не доможеться, щоб люди любили один одного" (Шан цзюнь шу, 18).Соціальна етика лежала в основі також лаоського вчення, яке теоретично оформилось у IV-III ст. до н. е. Основні положення даосизму викладено в трактатах "Книга про шлях і добродіяння" (Даодецзін), автором якої традиція називає легендарного мудреця Лао-цзи, та Чжуанцзи і Лецзи, названих за іменами їхніх авторів. Даоські трактати вирізняються блискучою стилістикою і є шедеврами давньокитайської філософської прози. Термін "даосизм" походить від поняття Дао ("шлях"), яке використовували всі філософські школи Китаю, хоча кожна з них розуміла його по-своєму. Конфуціанська мораль викликала в даосів нудьгу, так само їх страшив легістський культ закону.