Історико-політологічний аналіз перебудови в Україні. Загострення суспільно-політичної кризи та спроби її подолання. Розгортання національного відродження, становлення народної опозиції. Динаміка процесу суверенізації УРСР, проголошення незалежності.
Аннотация к работе
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН УкраїниАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук Робота виконана в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, відділ етнополітології Курас Іван Федорович, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, віце-президент НАН України Захист відбудеться ”27 ”травня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 у Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою 01011, м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (вул.Актуальність дослідження проблеми суспільно-політичних трансформацій в Україні 1985-1991 рр. зумовлена комплексом факторів та чинників: По-перше, оскільки горбачовська перебудова є варіантом наздоганяючої системної суспільної модернізації, дослідження її змісту, логіки та наслідків становить значний інтерес у теоретичному аспекті як спосіб збагачення досвіду самовдосконалення людської цивілізації. По-третє, зясування основних тенденцій суспільно-політичного розвитку СРСР в цілому та Україні зокрема у другій половині 80-х - на початку 90-х рр. необхідне для розуміння природи та механізму дії типового для перехідних суспільств комплексу конфліктів та протиріч, який у політологічній літературі дістав назву “кризового синдрому модернізації”. По-четверте, значна частина суспільних процесів, явищ та політичних субєктів доби перебудови нині не зникла з історичної сцени, і тому ретельне вивчення витоків, першооснов та специфіки цих факторів суспільного життя, врахування та використання набутої в ході дослідження інформації є не лише важливою умовою та складовою частиною сучасного процесу розбудови держави в Україні, а й надійним підґрунтям політичного прогнозування. По-пяте, недостатня розробка порушеної теми в науковій літературі, відсутність комплексного та обєктивного дослідження, присвяченого її висвітленню, не дали змоги створити цілісної картини суспільно-політичного розвитку України у 1985 - 1991 рр.; стали на заваді формуванню концепції, яка б всебічно тлумачила тогочасні події та явища, пояснювала природу та механізм суспільних змін; зумовили наявність суттєвих прогалин у фактологічному матеріалі. Мета дисертаційної роботи - на основі історико-політологічного аналізу праць попередників, широкої джерельної бази зясувати основні тенденції суспільно-політичного розвитку доби перебудови, відтворити цілісну, комплексну, системну та науково обґрунтовану картину перебудовчих змін та зрушень в Україні.У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження”, що складається з двох підрозділів, розкриваються основні етапи та провідні напрями дослідження суспільно-політичних трансформацій в Україні доби перебудови та дається характеристика і класифікація використаних джерел. Процес вивчення різних аспектів суспільно-політичних трансформацій в Україні (1985-1991 рр.) у своєму розвиткові пройшов два етапи. Серед праць західних науковців, у яких тією чи іншою мірою розглядаються суспільно-політичні трансформації в Україні у другій половині 80-х - на початку 90-х рр., помітно виділяється робота Тараса Кузьо та Ендрю Уілсона “Україна: від перебудови до незалежності”, що побачила світ у Канаді в 1994р.. Перша група факторів (симптоми системної кризи - реальна загроза стадіального відставання, загострення міжблокового протистояння, прогресуюче відчуження народу від владних структур, зміцнення політичного монополізму КПРС, затухаючий економічний розвиток тощо) підштовхувала до радикальних змін у суспільстві, а друга (прихід до влади в СРСР команди реформаторів; накопичення суспільством у попередній період певного досвіду здійснення масштабних реформ; існування дисидентського руху, який концентрував та організовував опозиційні сили, зберігав прогресивні суспільні ідеали; наростання в країні невдоволення існуючими порядками) - робила можливими ці зміни, створювала сприятливий ґрунт та атмосферу для суспільних трансформацій. Поклавши в основу періодизації перебудови суттєві зміни та зрушення, що відбулися в цей час у процесі самоусвідомлення, розстановки та взаємодії політичних сил у суспільстві, дисертант запропонував виділити у її ході кілька етапів: 1 етап (квітень 1985 - січень 1987 рр.) - визрівання політичного курсу перебудови; 2 етап (січень 1987 - літо 1988 рр.) - усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази; З етап (літо 1988 - травень 1989 рр.) - зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз; 4 етап (травень 1989 - лютий 1990 рр.) - розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння; 5 етап (лютий - грудень 1990 р.) - сповзання політичного керівництва СРСР вправо і радикалізація народних мас; 6 етап (грудень (1990 - серпень 1991 рр.) - кінець перебудови.На першому етапі, що розпочинається у другій половині 80-х рр.