Знайомство з особливостями суспільно-політичного трансформаційних процесів в Україні у 1985-1991 роках. Аналіз етапів дослідження проблеми суспільно-політичного розвитку доби перебудови. Загальна характеристика напрямків національного відродження.
Аннотация к работе
Суспільно-політичні трансформації в Україні (1985-1991 роки): історико-політологічний аналіз політичний трансформаційний відродженняАктуальність дослідження проблеми суспільно-політичних трансформацій в Україні 1985-1991 рр. зумовлена комплексом факторів та чинників: По-перше, оскільки горбачовська перебудова є варіантом наздоганяючої системної суспільної модернізації, дослідження її змісту, логіки та наслідків становить значний інтерес у теоретичному аспекті як спосіб збагачення досвіду самовдосконалення людської цивілізації. Мета дисертаційної роботи - на основі історико-політологічного аналізу праць попередників, широкої джерельної бази зясувати основні тенденції суспільно-політичного розвитку доби перебудови, відтворити цілісну, комплексну, системну та науково обґрунтовану картину перебудовчих змін та зрушень в Україні. Аналізуючи процеси суспільно-політичних трансформацій в Україні доби перебудови, дослідник керувався принципами історизму, системності, обєктивності, всебічності, наступності, а також застосовував інституціональний та структурно-функціональний методологічні підходи. створено цілісну картину перебудовчих змін та зрушень в Україні, розкрито процес їх розгортання та специфіку, висунуто концепцію «політичного маятника» для пояснення динаміки суспільно-політичного розвитку в другій половині 80-х - на початку 90-х та механізму розпаду СРСР; Поклавши в основу періодизації перебудови суттєві зміни та зрушення, що відбулися в цей час у процесі самоусвідомлення, розстановки та взаємодії політичних сил у суспільстві, дисертант запропонував виділити у її ході кілька етапів: 1 етап (квітень 1985 - січень 1987 рр.) - визрівання політичного курсу перебудови; 2 етап (січень 1987 - літо 1988 рр.) - усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази; З етап (літо 1988 - травень 1989 рр.) - зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз; 4 етап (травень 1989 - лютий 1990 рр.) - розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння; 5 етап (лютий - грудень 1990 р.) - сповзання політичного керівництва СРСР вправо і радикалізація народних мас; 6 етап (грудень (1990 - серпень 1991 рр.) - кінець перебудови.На першому етапі, що розпочинається у другій половині 80-х рр., було здійснено спроби осмислити хід та перші результати реформ, їх вплив на суспільство. Глибинна суть та зміст перебудови як трансформаційного процесу, що розгорнувся у другій половині 80-х в СРСР в цілому та Україні зокрема, полягає у спробі реформаторської частини радянського керівництва шляхом «революції згори» здійснити наздоганяючу системну модернізацію суспільства, яка була зумовлена, з одного боку, зовнішнім викликом, загрозою поразки у змаганні систем, з іншого - загостренням цілого комплексу різнопланових внутрішніх проблем у державі. У своєму розвиткові перебудова пройшла шість етапів, кожен з яких відрізнявся специфікою та своєрідністю розстановки та взаємодії політичних сил у суспільстві. Історико-політологічний аналіз змісту перебудови дозволяє дійти висновку, що у ході її розгортання класична структура / послідовність перехідного процесу (переоцінка існуючого стану суспільства, оцінка змісту і масштабів кризи - соціальна діагностика - демонтаж старих структур - нове самовизначення системи) в силу цілого комплексу чинників була порушена. Процесові їх практичного запровадження були притаманні уповільнений хід протікання; суттєві регіональні відмінності у розумінні меж дозволеного (те, що в столиці вже вважалося нормою, у провінції могло бути під забороною); помітне відставання ступеня відкритості та доступності партійних і державних установ від темпів звільнення від адміністративних пут свободи слова в інформаційній сфері; значне відставання від загальносуспільного рівня розгортання демократизації і гласності у структурах КПРС, що намагалися за будь-яких обставин зберегти свою політичну монополію; нерідкі випадки переважання у громадському дискурсі емоцій, публіцистичності над ґрунтовним науковим аналізом тощо.