Витоки й шляхи формування сталінської моделі організації суспільства, місця й ролі в ній громадських об’єднань і рухів. Реконструювання архітектоніки субординації державних органів і громадських установ. Методи радянізації західноукраїнського регіону.
Аннотация к работе
Донецький національний університет Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни (1939-1945 рр.)Роботу виконано у відділі історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України (м. Комплексно досліджено рівень, зміст і форми суспільної самоорганізації української спільноти в період Другої світової війни. Розкрито процес воззєднання західноукраїнських земель у складі УРСР, особливості першої (1939-1941 рр.) і другої (від 1944 р.) радянізації краю, інкорпорацію цього регіону в загальносоюзний суспільний організм, а також трансформації, що відбувалися в українському національно-визвольному русі під впливом воєнних подій. Схарактеризовано основні напрями діяльності громадських обєднань і рухів в умовах німецько-румунської окупації, вказано причини й обставини їх ліквідації сталінським режимом, засоби уніфікації суспільного життя, недопущення будь-яких форм опозиційності. Сформульовано низку теоретичних положень, узагальнень і висновків, які окреслюють сутність процесів у сфері стосунків між окремими громадськими інституціями і владними структурами, подають аналітичний зріз морально-психологічного стану і настроїв різних верств населення.Оптимальне поєднання можливостей державного апарату з ініціативою та масовою самодіяльністю широких верств населення дозволяє забезпечити використання творчого потенціалу суспільства, його історичний поступ. Зясування механізмів взаємодії громадських організацій з державними структурами й окупаційною адміністрацією, визначення основних тенденцій і форм волевиявлення різних верств населення, оцінка ролі й місця недержавних установ у суспільних процесах дозволять адекватно відтворити події Другої світової війни в Україні. Предмет дослідження становлять: діяльність радянських громадських організацій на різних етапах війни; спрямування і зміст суспільно-політичних рухів в українському суспільстві; акції недержавних установ, що перебували на окупованій німецько-румунськими військами території; заходи різних політичних режимів щодо українських громадських обєднань національної орієнтації. Мета дисертаційної праці полягає у зясуванні основних закономірностей, форм і методів функціонування громадських інституцій та суспільно-політичних рухів України за умов частої зміни політичних режимів під час Другої світової війни. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких наукових завдань: зясувати витоки й шляхи формування сталінської моделі організації суспільства, місця й ролі в ній громадських обєднань і рухів;У "Вступі" обґрунтовується актуальність дисертації, формулюються мета, завдання, обєкт і предмет дослідження, характеризується новизна праці, розкрито її звязок з науковими програмами та практичне значення.
Перший розділ - "Джерела, історіографія та методологія дослідження" - містить огляд джерельної бази наукового пошуку, методологічних підходів автора, методичного інструментарію, а також наукової літератури з цієї теми.
Враховуючи специфіку досліджуваної проблематики, а також заідеологізованість матеріалів, які містяться у виданих збірниках документів (в СРСР і за кордоном), здобувач зосередився насамперед на опрацюванні архівних джерел.
Основний емпіричний масив документів, залучених до написання праці, виявлено в Центральному державному архіві громадських обєднань України (ЦДАГО України). Оскільки центральне місце в радянській суспільно-політичній системі посідала комуністична партія, пильна увага приділялася вивченню матеріалів ЦК КП(б)У. Ознайомлення з протоколами засідань політбюро ЦК КП(б)У та матеріалами до них (Ф.1, Оп.6) дозволило виявити особливості діяльності партійних органів у 1939-1941 рр., а також у період звільнення території республіки від гітлерівських загарбників (1942-1944 рр.). Здебільшого - це маловідомі спільні постанови партійного центру й республіканського уряду, які містять статистичні дані й охоплюють різні сфери діяльності партії. Поряд з директивною частиною вони мають суттєве інформаційне наповнення, що дозволяє простежити засоби, за допомогою яких ЦК проводив свою лінію у вищих органах влади й громадських організаціях, кадрову політику.
В архівних справах організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У (Оп.22 того самого Фонду) виявлено доповідні записки опергруп НКВС, які, на відміну від партійних звітів, позначених рапортоманією, перебільшенням реальних масштабів та успіхів комуністичного підпілля, вирізняються критичними оцінками радянського Руху Опору.
Дещо під іншим кутом зору дозволяють поглянути на проблему організації спротиву окупантам документи Фонду 166 (Оп.3), основу якого становлять матеріали УШПР. Цінність цих доволі обєктивних документів полягає в тому, що вони виходять за межі суто військової справи й подають зріз морально-психологічної, соціально-економічної ситуації на окупованій території України.
Найбільш насиченим подієвим і статистичним фактажем є Ф.1, Оп.