Визначення змісту, основних підходів до розкриття сутності поняття "депресивні території". Розробка методичної схеми суспільно-географічного аналізу та оцінки рівня депресивності регіонів. Характеристика основних способів типізації регіонів України.
Аннотация к работе
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наукРобота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії геолого-географічного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Науковий керівник: доктор географічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України ТОПЧІЄВ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ Одеський національний університет імені І. І. Офіційні опоненти: доктор географічних наук, доцент МЕЗЕНЦЕВ КОСТЯНТИН ВОЛОДИМИРОВИЧ Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної та соціальної географії; Захист відбудеться 17 грудня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.03 в Одеському національному університеті імені І. І. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І.Диференціація регіонального розвитку в Україні, загострення соціально-економічних проблем, посилення дисбалансу за основними показниками економічного, соціального, екологічного розвитку з кожним роком все більш виразно свідчать не лише про збереження нерівності, але і про поглиблення поляризації та розриву у темпах та характері розвитку регіонів. У наукових колах активно почали обговорюватись питання регіонального розвитку, депресивності, регіональної політики і, як результат, вихід у 2005 році Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», у якому офіційно на законодавчому рівні визначено правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій. Проте свідченням складності й невирішеності питання служить вихід у 2009 році Закону «Про внесення змін до Закону «Про стимулювання розвитку регіонів» та в 2010 році Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу соціально-економічних показників розвитку регіонів, районів та міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення для визнання територій депресивними». В звязку з цим Кабінетом Міністрів України затверджено ряд Постанов відповідно методики визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів (2004 р., зі змінами 2005 р., 2006 р.) і, як результат, у 2006 р. Основні положення дисертаційного дослідження мають звязок із завданнями визначеними «Концепцією державної регіональної політики» (Указ Президента України №3411/2001 від 25.05.2001 р.), «Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року» (Постанова Кабінету Міністрів України №1001 від 21.07. 2006 р.), Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» №2850-IV від 08.09.2005 р..У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження регіональної депресивності» - виділено етапи становлення та розвитку концепції «депресивні території», розкрито їх зміст: 1 етап характеризується становленням економічної думки першими спробами осмислення економічної нерівності територій на рівні країн, народів (до 1929 р.). 2 етап - 1929 р. середина 1950 р. характеризується становленням поняття «депресивні території» та інших близьких за змістом понять, зміною масштабу дослідження (райони), становленням регіонального напрямку. 3 етап - 1950-1990 р.р. На даному етапі відбувається формування регіональної науки, регіональної економіки, виникає поняття «депресивний регіон». Теоретична направленність досліджень з питань депресивності розгортається в бік практики, відбувається на державному рівні визнання та узаконення поняття «депресивні території», запроваджується офіційний моніторинг дослідження соціально-економічного розвитку територій, депресивність визнається як процесс, розробляються механізми щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій.Використання значної кількості термінів при дослідженні депресивних територій в працях учених, подекуди, їх змістовна неузгодженість, синонімічність викликала необхідність систематики термінологічного апарату та дозволила розробити алгоритм аналізу та оцінки депресивних регіонів у наступній послідовності: «чинники - ознаки - показники - критерії». На основі аналізу наукових праць автором визначено чинники депресивності, якими є загальна економічна криза, структурна криза, етапність, циклічність розвитку. Поряд з цим для окремої країни, регіону виділено характерні свої національно-історичні чинники депресивності: моноструктурність виробництва, зміна конюнктури ринку, периферійність, ізольованість території. Систематика ознак депресивності дозволила виділити загальні (традиційні) ознаки депресивності: підвищення рівня безробіття, високу міграцію населення, відтік висококваліфікованих кадрів, низький рівень соціально-демографічного розвитку, спад виробництва.