Обґрунтування методичних основ суспільно-географічного дослідження політичної поведінки населення. Просторовий аналіз основних форм політичної поведінки населення - електоральної, участі у політичних партіях, участі у масових акціях протесту та підтримки.
Аннотация к работе
Львівський національний університет імені Івана Франка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наукПроте досі в українській науці політична поведінка населення була обєктом дослідження переважно політології й соціології. Власне ж суспільна географія обмежувалася, в основному, вивченням електоральної поведінки населення, що пояснюється доступністю матеріалів для таких досліджень та великим попитом на них. У той же час у світовій науці поширеними є міждисциплінарні дослідження, в яких використовуються здобутки багатьох суспільних наук, аналізуються останні тенденції у політичних процесах як в окремих державах, так і у світі загалом. Незважаючи на актуальність теми, в Україні ще недостатньо уваги звертається на формування науково-методичних основ комплексного дослідження політичної поведінки населення. Суспільна географія ж мало звертає увагу на теоретичні аспекти, переважають, головним чином, прикладні, галузеві або регіональні дослідження (електоральна географія, географія політичних партій і рухів), теоретичною основою для яких є теорії та концепції західної науки, яка пішла далеко вперед в обґрунтуванні теоретичних основ дослідження політичної поведінки.З метою комплексного суспільно-географічного дослідження політичної поведінки населення автор пропонує розглядати такі форми територіальної організації політичної поведінки як політико-географічний пункт, центр, ядро (макроядро), вузол, субрайон. Політико-географічний пункт є елементарною формою територіальної організації політичної поведінки населення, мінімально можливим носієм політичних відмінностей, який характеризується відносною однорідністю впливу локальних чинників політичної поведінки населення і, як наслідок, йому притаманна висока електоральна і партійна однорідність (як правило, у Львівській області цій характеристиці найкраще відповідають невеликі сільські поселення або мікрорайони (квартали) у міських поселеннях). Політико-географічні пункти, для яких характерна достатня різноманітність політичної поведінки населення, тобто функціонування у його межах як мінімум двох основних форм політичної поведінки (електоральної поведінки та участі населення у політичних партіях), автор пропонує називати центрами політичної поведінки. Найбільші ядра політичної поведінки, електоральний потенціал яких помітно виділяється на фоні регіону, названі макроядрами політичної поведінки. Зокрема, створено серію карт чинників та територіальної організації основних форм політичної поведінки населення; застосовано кореляційний і факторний аналізи для вивчення чинників та територіальної структури політичної поведінки, використано методику кластерного аналізу для проведення типології адміністративно-територіальних одиниць регіону як основи для виділення субрайонів політичної поведінки населення Львівської області; проведено соціологічне опитування анкетним методом для отримання додаткової інформації про ті аспекти політичної поведінки населення, які не охоплені існуючою статистикою, та вивчення чинників політичної поведінки; проведено контент-аналіз періодичних видань для виявлення взаємозвязків між їх політичними орієнтаціями та реальними політичними орієнтаціями населення відповідної території.У дисертаційній роботі виконано дослідження суспільно-географічних аспектів політичної поведінки населення регіону в умовах побудови громадянського суспільства в Україні. Відповідно, актуальним питанням є обґрунтування політичної поведінки населення як обєкта дослідження суспільної географії та розробка науково-теоретичних та методичних основ її дослідження із використанням основних положень зарубіжної науки, яка має набагато більший досвід подібних досліджень. У той час, як політична діяльність спрямована на досягнення певної цілі із використанням доступних засобів і є “субєкт-обєктним” процесом, політична поведінка є взаємодією субєкта із середовищем, у тому числі і з іншими субєктами, яка не обовязково має конкретну ціль, а часто визначається конкретною ситуацією. Обґрунтовано, що політичну поведінку населення у суспільно-географічному дослідженні слід розглядати у двох аспектах: як взаємодію населення певної території із середовищем, яка проходить у рамках політичної сфери суспільства і є рушійною силою її територіальної організації; як специфічну політичну функцію території. Предметом суспільно-географічного дослідження політичної поведінки населення є її чинники, форми та особливості територіальної організації. запропоновано виділяти такі форми територіальної організації політичної поведінки як політико-географічний пункт, центр, ядро, вузол, субрайон.