Проблема становлення в Україні суспільного мовлення. Інститут суспільного мовлення як гарантія неупередженого якісного інформування населення про події, явища дійсності. Перешкоди, які стоять на шляху впровадження української моделі суспільного мовлення.
Аннотация к работе
Суспільне мовлення в Україні: quo vadisВ основу ідеальної моделі суспільного телерадіомовлення має бути покладено задоволення запитів суспільства, врахування інтересів різних соціальних груп, принципова незалежність від держави, політичних і олігархічних, бізнесових чи інших впливів, прозорість процедур формування наглядової ради, дотримання журналістами професійних стандартів, високий рейтинг і довіра глядачів/слухачів, громадський контроль і аудит, звітність тощо [14]. Гнатюк визначають основні риси, які повинні бути притаманні суспільному мовнику: загальнодержавне поширення; відповідність загальним смакам та інтересам більшості громадян; безпосередня й кількісно значуща участь глядачів у фінансуванні; широкий зворотний звязок із суспільством (через обєднання громадян); спрямованість політики каналів на розвиток загальнонаціональної ідентичності, консолідацію та гуманізацію суспільства, підвищення його культурного та освітнього рівня; приділення особливої уваги проблемам меншин у суспільстві; конкурентоспроможність поряд із комерційними каналами; якість і привабливість контенту [10, с. До таких механізмів, належать, наприклад, паритетний принцип формування рад організацій мовлення з числа представників парламентської більшості та опозиції, включення до складу вищих органів управління не лише політиків, але і незалежних експертів, закріплення повноважень з формування вищого керівного органу суспільного мовлення за національним органом регулювання телебачення і радіомовлення, встановлення вичерпного кола підстав дострокового припинення повноважень членів органів управління суспільним мовленням, затвердження складу вищого органу управління суспільним мовленням кваліфікованою (а не простою) більшістю голосів членів парламенту (Італія), обмеження кількості строків перебування на керівних посадах в організаціях мовлення тощо [3]. На думку багатьох фахівців, втілення в Україні фінансування суспільного мовлення через абонплату може бути суттєво ускладнено неготовністю населення України нести додаткові витрати на його функціонування, що зумовлено як негативним ставленням до запровадження, фактично, нового податку, та у відсутності усвідомлення потреби запровадження суспільного мовлення на масовому рівні. Становлення інституту суспільного мовлення в Україні розпочалося у 1997 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України».