Історико-філософські тлумачення свідомості. Сутність поняття "суспільна свідомість", її структура та функції. Зв"язок між суспільним буттям і свідомістю. Мова як матеріальна форма вираження свідомості. Шлях людини до самосвідомості через соціалізацію.
Аннотация к работе
Міністерство осівіти і науки України Східноєвропейський університет імені Лесі УкраїнкиПрироді в цілому байдужне існування людського розуму, а суспільство не могло б без нього не тільки виникнути і розвиватися, але і проіснувати жодного дня і години. Людина володіє прекрасним даром - розумом з його допитливим польотом як у віддалене минуле, так і в прийдешнє, світом мрії і фантазії, творчим вирішенням практичних і теоретичних проблем, нарешті, утіленням самих сміливих задумів. Свідомість - це вища, властива лише людині форма відображення обєктивної дійсності, спосіб її відносин до світу і до самого себе, що являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною обєктивного світу і свого власного буття і визначається не безпосередньо її тілесною організацією (як у тварин), а здобуваються тільки через спілкування з іншими людьми навичками предметних дій. Свідомість складається з почуттєвих образів предметів, що є відчуттям чи уявленням і тому володіють значенням і змістом, знання як сукупності відчуттів, відбитих у памяті, і узагальнень, створених у результаті вищої психічної діяльності, мислення і мови.Існують різні історико-філософські тлумачення проблеми свідомості. Свідомість призначалася як загальний звязок між розумом і обєктом, що існують незалежно друг від друга. Тобто свідомість це здатність відтворити переживання піднявшись до рівня Бога і свідчення про незначність людини. Людина своєю діяльністю творить світ, Р.Декарт оголосив, що акт «я мислю» є підстава існування людини і світу. Тому свідомість представляється як деяка судина в якій уже є ідеї і зразки того з чим має зштовхнутися у світі.Свідомість неможливо вивести з одного лише процесу відображення обєктів природного світу: відношення “субєкт-обєкт” не може породити свідомість. Ми вступаємо в діалог із суспільною свідомістю, і це конфронтуюча нам свідомість є реальність, така ж, як, наприклад, держава або закон. Історичний взаємозвязок суспільного буття і суспільної свідомості в їх відносній самостійності реалізується таким чином, що якщо на ранніх етапах розвитку суспільства суспільна свідомість формувалася під безпосереднім впливом буття, то надалі цей вплив набував усе більш опосередкований характер - через державу, політичні, правові відносини й ін., а зворотний вплив суспільної свідомості на буття здобуває, навпроти, усе більш безпосередній характер. Той факт, що суспільна свідомість містить у собі різні рівні (повсякденне-життєве, теоретичне, суспільну психологію, ідеологію і т.д.), і те, що кожним рівнем свідомості суспільне буття відбивається по-різному, саме і складає реальну складність у розумінні феномена суспільної свідомості. Але і суспільство може бути названо суспільством лише тоді, коли склалися його основні елементи, у тому числі і суспільна свідомість.Оскільки свідомість - є властивість матерії, відбитий світ, то виникає питання - як цей світ існує у свідомості? А.Г.Спіркін визначає свідомість як ідеальне відображення дійсності перетворення обєктивного змісту предмета в субєктивний зміст духовного життя. Свідомість - субєктивний образ світу, що відповідає характеру і змісту діяльності субєкта. Однак, свідомість будучи результатом розвитку і діяльності (функції) високоорганізованої матерії центральною характеристикою своєї сутності має нематеріальність, а ідеальність. Свідомість, будучи ідеальною існує тільки в матеріальній формі свого вираження - мові.Отже, ми визначили, що свідомість сучасної людини є продукт усієї всесвітньої історії, підсумок багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності незліченних поколінь людей. Свідомість має свою не тільки соціальну історію, але і природну передісторію - розвиток біологічних передумов у вигляді еволюції психіки тварин.