Логіка суспільно-політичної самоорганізації, її детермінанти і рушійні сили, механізми творення нової якості суспільних зв’язків в процесі формування політичної нації. Основні характеристики вітчизняної політичної культури та націостановлення в Україні.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаУ дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення характеру і механізмів впливу суспільних ідей, що виникають і формуються в процесі становленя політичної нації, на результативність і успішність цього процесу. З цією метою здійснено аналіз процесів формування й розвитку суспільних ідей в ході становлення української політичної нації. На основі здійсненого дослідження виявлено механізми й закономірності впливу суспільних ідей на формування чинників суспільної інтеграції - єдиної ідентичності, цілісної політичної системи, світоглядних і політико-культурних особливостей нації, її ціннісних і стратегічних пріоритетів. В ході дослідження проаналізовано логіку й змістовне наповнення основних суспільно-політичних процесів та дискурсів в Україні в період між здобуттям незалежності і подіями Помаранчевої революції, протягом якого, згідно з авторською гіпотезою, відбулося оформлення основних ціннісних, соціокультурних, структурних та політико-правових (інституційних) характеристик української політичної нації. This thesis deals with studies of public ideas which arise and are formed in process forming of a political nation, its influence on productivity and successfulness of this process.Вивчення природи суспільної ідеї та універсальних механізмів її реалізації в політичній, культурній, соціально-економічній сферах є особливо актуальним напрямом з огляду на зростання ролі інформації та інформаційних технологій в глобалізованому, віртуалізованому соціумі, процеси в якому дедалі ширше характеризуються поняттями “психологічна війна”, “гуманітарний ресурс”, “концептуальна влада” тощо. Серед них слід окремо виділити базові поняття і суспільні теорії, представлені в працях Монтескє, Руссо, Дж.Локка, Дж.Гоббса, Ламетрі, Фіхте, Гегеля, Л.Фейєрбаха, К.Маркса, уявлення про механізми соціальної та політичної взаємодії за працями Г.Тарда, Ф.Тьоніса, О.Конта, П.Сорокіна, Е.Гіденса, М.Шелера, С.Франка, Х.Ортеги-і-Гасета, Г.Лебона, Е.Канетті, М.Вебера, П.Бергера і Н.Лукмана, К.Поппера, А.Шюца, Т.Парсонса, П.Штомпки, С.Московічі, Й.Хейзінги, психоаналітичну традицію тлумачення проявів соціальності за творами З.Фрейда, К.-Г.Юнга, Е.Фрома, історіософські та культурологічні концепції В.Данилевського, О.Шпенглера, Н.Бердяєва, К.Ясперса, С.Франка, Г.Маркузе, А.Тойнбі, М.Блока, І.Валерстайна, В.Дільтея, П.Рікера, Г.-Г.Гадамера, Е.Геллнера, Б.Андерсона, Е.Сміта, структуралістський підхід Р.Барта, Ю.Лотмана, К.Леві-Строса, досвід осмислення суспільних тенденцій сучасності в працях В.Вернадського, Н.Вінера, У.Р.Ешбі, А.Моля, Д.Белла, Е.Тофлера, Й.Масуди, У.Ліппмана, М.Мак-Люена, М.Кастельса, Ф.Фукуями, С.Гантінгтона, Ю.Габермаса, М.Фуко, Ж.Бодріяра, Ж.-Ж.Дерріди, Ж.Ф.Ліотара, Д.Норта. Вивченню і теоретичному осмисленню вітчизняних реалій, повязаних зі становленням політичної нації, змістом основних суспільно-політичних дискурсів, присвячені низка теоретико-філософських праць (А.Свідзинський, М.Михальченко, С.Кримський, В.Крисаченко, В.Лісовий, В.Андрущенко, М.Степико, В.Кремень, В.Ткаченко, Г.Дашутін, В.Колотило), досвід застосування соціологічних і соціально-психологічних підходів (Є.Головаха, С.Рябов, В.Слюсаревський, В.Васютинський, М.Міщенко, В.Тарасенко та О.Іваненко), власне політологічні концепції (Ф.Рудич, І.Курас, А.Чічановський, Л.Губерський, І.Кресіна, В.Горбатенко, В.Матвієнко, Л.Шкляр, Ю.Левенець, В.Бебик, О.Шморгун, О.Лазоренко, В.Заблоцький, В. Ідеологічне оформлення відповідних феноменів розглядається в цьому підході як атрибутивна функція і має відповідати критерію адекватності даному типу відносин, що складаються в суспільстві під дією базових чинників. Названі підходи кардинально розходяться в тлумаченні детермінант суспільного розвитку, але близькі за визначенням ролі суспільних ідей у тому сенсі, що вони підпорядковують їх появу і становлення більш фундаментальним процесам, які відбуваються незалежно від усвідомлення цілей суспільного розвитку, політичного процесу окремим індивідом чи суспільством у цілому.У першому підрозділі - „Суспільна ідея як форма суспільної свідомості” - висвітлюються основні підходи до явища суспільної ідеї, що вироблені в світовій і вітчизняній науковій думці та можуть бути застосовані в нинішніх умовах до вивчення цього феномену. Перша з них передбачає самостійну і творчу роль ідей стосовно дійсності, підпорядкованої загальному плану чи змістовній тенденції в житті суспільства, що може тією чи іншою мірою втілювати наперед задані смисли в інституціях, цінностях, символах і т.ін. Сучасний номіналізм, натомість, вважає ідеї відображенням реальних явищ і процесів, які мають вищий рівень імперативності і, по суті, визначають зміст і апріорну тенденційність суспільних ідей та зацікавленість їхніх носіїв.