Огляд поетичних творів Т. Шевченка з точки зору мовознавства. Виявлення надфразних єдностей у тестах-розповідях, їх поєднання лексико-граматичними засобами, синонімами, антонімами, пропуском слів, однаковими граматичними формами дієслів-присудків.
Аннотация к работе
Сурядні ряди у надфразних єдностях поезій Т.Г.Основними питаннями, які розглядаються у лінгвістиці з теорії надфразних єдностей, є взаємовідношення НЄ і абзацу, співвідношення НЄ і висловлення, засобів звязку компонентів НЄ у порівнянні із засобами звязку компонентів складного речення. Необхідно зазначити, що Структури, більші за речення, мовознавці називають по-різному: великими синтаксичними конструкціями; цілісними змістовими одиницями, вищими за речення; більшими від речення структурами; прозовими строфами; мовленням; складними синтаксичними цілими та ін. На фоні загального тексту НЄ сприймаються як одиниці, що мають виразну відносну самостійність висловлення, як одиниці логіко-семантичного та інтонаційного членування мовного потоку [2, с.401]. Рівноцінними граматично можуть бути і компоненти надфразних єдностей, і самі надфразні єдності у тексті. Наприклад, перша надфразна єдність у творі «Сон» скріпом-займенником той міцно утримує увесь сурядний ряд, який виконує функцію реми при темі, стрижневим мовним засобом якої є займенник «усякий».