Зміст, місце і взаємозв’язок політичної культури в соціологічному аспекті. Особливості політичної культури поліетнічної України. Аналіз своєрідності й маргінального забарвлення сучасних політичних процесів у державі, фактори, що на них впливають.
Аннотация к работе
Супутня структурна атрибутика політичної сфери сучасного суспільства: політична культураПолітична культура, як правило, розглядається як система засвоєних субєктами політичних відносин, які орієнтовані на: 1) пізнання (знання та уявлення про політичну сферу); 2) емоції (ставлення до політичних обєктів); 3) оцінку (оціночні судження) про політичні обєкти та політичну систему. Гаджієв у праці «Політична культура: теорія і національні моделі» (1994 р.) уточнює, що особливість політичної культури полягає в тому, що вона не являє собою політику чи політичний процес в їх реальному втіленні, а є комплексом уявлень тієї чи іншої національної чи соціально-політичної спільності про світ політичного, закони і правила їх функціонування. Часто політичну культуру розглядають як сукупність політичних позицій або через поведінку субєктів політики. Верба у своїй книзі «Громадянська культура» (1963 р.), аналізуючи політичні системи Англії, Італії, ФРН США та Мексики, виокремили три основні типи політичної культури: патріархальний (громадяни не цікавляться політикою), підданський (населення розглядає себе не як учасників політичних процесів, а як підданих) та активістський (цікавість громадян до політиків та участь у політиці). Бурдьє «За політику моралі в політиці» зазначено, що зміни в політичній культурі можливі тільки через інституціональні засоби, тобто чекати, що політик зміниться убік служіння народу, тільки працюючи над собою, навряд чи можливо.