Дослідження соціальної та економічної суперечності розвитку аграрного сектору сучасної України, їх специфіка та основні форми прояву. Характеристика основних негативів функціонування в аграрному секторі України агрохолдингів. Причини появи суперечностей.
Аннотация к работе
Суперечності розвитку аграрного сектору сучасної України: специфіка та основні форми проявуКрім того, у результаті виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 1999 р. на початку 2000 р. землекористувачами на засадах оренди стали 16 тис. господарських товариств, приватних підприємств та виробничих кооперативів, утворених у результаті реорганізації колгоспів і радгоспів. На початок 2014 р. із загальної площі сільськогосподарських угідь 49,2% припадало на сільськогосподарські підприємства, 38,4% - громадян, 10,9% - землі запасу та землі, не надані у власність і постійне користування, 1,5% - на інших користувачів. У цілому в аграрному секторі функціонує понад 45 тис. підприємств, серед яких переважаючою організаційно-правовою формою є фермерські господарства (ФГ), які становлять 71,2% усіх субєктів господарювання у цьому секторі [15, с. Вона супроводжується концентрацією сотень тисяч гектарів сільськогосподарських угідь в руках агрохолдингових компаній, процвітанням тіньових схем із земельними ділянками, спекуляцією правами оренди, скупівлею та рейдерським захопленням сільськогосподарських підприємств, руйнуванням місцевих агроеко-систем, ліквідацією неприбуткових підрозділів сільськогосподарських підприємств, скороченням зайнятих у сільськогосподарському виробництві, зменшенням площ земель підкормовими культурами, порушенням сівозмін, деградацією сільськогосподарських земель тощо. Відповідно до вищесказаного можна виділити такі особливості функціонування агрохолдингів в аграрному секторі економіки: вертикальна інтеграція у формі інтеграції власності; концентрація значного земельного банку; використання земельного банку переважно на орендній основі; висока економічна ефективність за результатами фінансово-господарської діяльності; ключовою спеціалізацією є рослинництво; за рівнем масштабності та територіальної розосередженості вони є міжрегіональними (присутні майже в усіх областях України); реєстрація агрохолдингів в офшорах за участю українського капіталу дозволяє їм забезпечити пільгові умови оподаткування; додатковими напрямами діяльності агрохолдингів виступають дистрибуція сільгосптехніки, добрив і засобів захисту рослин; наявність значного диверсифікованого кредитного портфеля у більшості агрохолдингів в Україні відбувається переважно за рахунок залучення міжнародних кредитних ресурсів тощо [16, с.