Характеристика еколого-економічних факторів у системі природокористування. Розробка комплексу механізмів, імплементованих в еколого-економічну модель розвитку держави, контроль за виконанням вимог. Причини погіршення природного середовища в Україні.
Аннотация к работе
Суперечності екобезпечного розвитку трансформаційного суспільстваВарто також додати відсутність адекватної політики екологічного оподаткування, екологічних штрафів, незбалансовану інвестиційну політику, яка веде до зростання диспропорції між ресурсовитратними та переробними, обробними і інфраструктурними галузями економіки, нерозробленість та / або неадекватність норм, стандартів, угод, квот, ліцензій, що регулюють сферу природокористування [2, с. Якщо розглянути нещодавнє минуле, то країни із ринковою (на той час - капіталістичною) економікою, у якій природний ресурс є таким же чинником виробництва і споживання, як і будь-які інші матеріальні ресурси, вирішували питання екологізації виробництва і споживання як чинника підвищення конкурентоспроможності, а тому цими питаннями переймались окремі субєкти економічної діяльності. Роль і місце природних ресурсів у плановій (на той час - соціалістичній) економіці дещо відрізнялися: охороною довкілля опікувалися не окремі субєкти господарювання з позицій зростання ефективності своєї діяльності, а держава. Шостак, повинні стати: економічне зростання - забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, функціонування змішаної економіки та раціонального споживання матеріальних ресурсів; охорона навколишнього природного середовища - створення умов всім громадянам для життя в здоровому навколишньому середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорозмаїття; соціальна справедливість - встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівності можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя; раціональне ресурсокористування - створення системи правових гарантій раціонального використання всіх видів ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни та збереження ресурсів для майбутніх поколінь; стабілізація чисельності населення формування ефективної державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення України, надання всебічної підтримки молодим сім’ ям, охорона материнства і дитинства; освіта - забезпечення гарантій для одержання безперервної освіти громадян, збереження інтелектуального потенціалу країни; міжнародне співробітництво - активна співпраця зі всіма країнами і міжнародними організаціями, які мають добрі наміри стосовно України, прагнуть до її економічного, соціального і екологічного процвітання [12]. Для України найбільш актуальним є формування домінуючої державної позиції у сфері: нормативно-законодавчого забезпечення, охорони довкілля; розвитку відносин власності; засад формування ринку нерухомості загалом і землі зокрема; прийняття та реалізації ефективної концепції платного природокористування; формування системи фінансів природокористування; запровадження системи відповідальності за нанесені збитки рекреаційним територіям та ресурсам через екологічні правопорушення; формування та ведення системи кадастрів рекреаційних ресурсів або/і виокремлення рекреаційного фонду, що забезпечить відособлення тієї частини території України, яка, завдяки специфічним корисним властивостям, повинна мати цільовий характер використання; розробки та запровадження системи економічних стимулів за раціональне використання ПРР, їх відтворення, підвищення атракцій рекреаційних територій [13].