Механізми сукцесійних змін біогеоценозів високогір’я українських Карпат. Результати багаторічного моніторингу демутаційних процесів у біогеоценотичному покриві. Аналіз відновлення природної верхньої межі лісу, параметри відновлення корінних біогеоценозів.
Аннотация к работе
автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наукУ цьому звязку, особливої актуальності набувають дослідження сукцесій біогеоценозів, які є одним із дієвих чинників впливу на зменшення або збільшення видового, популяційного і ценотичного різноманіття. Постійний випас, вирубування лісів і лісові пожежі, особливо в останні 150-200 років, призвели до глибокої дигресивної трансформації корінного біогеоценотичного покриву карпатського високогіря, відчутного послаблення його середовищетвірних функцій, зниження верхньої межі лісу. В той же час, встановлення заповідного режиму на частині території високогіря спричинило демутаційні процеси в його біогеоценотичному покриві. Метою роботи було встановлення популяційних механізмів сукцесійної трансформації високогірних біогеоценозів в процесі їх антропогенної дигресії і автогенної демутації, особливостей самоорганізації, саморегуляції та еволюційних змін сукцесійних систем високогіря; оцінка можливостей природного відновлення корінного біогеоценотичного покриву і природної верхньої межі лісу; розроблення наукових засад використання сучасних інформаційних технологій й інформаційно-комунікативних систем для моніторингу динаміки біогеоценозів та оптимізації заходів щодо охорони й відтворення видового, популяційного і ценотичного різноманіття високогіря Українських Карпат. · визначити дієвість заповідання у відновленні верхньої межі лісу та обґрунтувати заходи з оптимізації, охорони і раціонального використання високогірних біогеоценозів;В моніторингових дослідженнях змін біогеоценозів важливою є також інформація, яка накопичується в природничих інформаційних системах: природничих колекціях, базах даних природничої інформації тощо (Шеляг-Сосонко, Емельянов, 1997; Климишин, 2002). це зумовлює необхідність розробки наукових основ документування стану і змін біологічних і біокосних систем, які базуються на застосуванні сучасних інформаційних технологій. В останні три десятиліття провідне місце в дослідженнях високогіря Українських Карпат займають львівські установи НАН України - Інститут екології Карпат та Державний природознавчий музей, основними напрямами наукової діяльності яких є комплексні екологічні дослідження біологічних і біокосних систем. За рельєфом і характером флори і рослинності в Українських Карпатах виділяють 8 високогірних районів: Чивчинське, Мармароське, Чорногірське (з Гринявськими вершинами), Свидівецьке високогіря, високогіря полонини Красної (з вершинами Негровець і Менчул), Ґорґанське, Боржавське і Бескидське високогіря (з вершинами Рівна, Остра, Пікуй). З 15 видів, які становлять популяційне ядро Piceetum vacciniosum (myrtilli), менше 10% схожості у насіння 6 видів, від 10 до 50% - лише у Vaccinium myrtillus і понад 50% - у 2 видів. Встановлення заповідного режиму спричинює відновні процеси у порушеному біогеоценотичному покриві, які відбуваються за схемою складних дивергентних поліклімаксових демутаційно-сукцесійних рядів. шлях демутації смерекових лісів не обовязково повторює зворотну послідовність етапів дигресивних сукцесійних змін, а може оминати чагарничкову стадію, що обумовлюється, насамперед, різною можливістю реалізації чагарничками або нещільнодернинними злаками своїх фундаментальних екологічних ніш в нових умовах середовища, та вказує на реакцію біогеоценозів, спрямовану на заощадження їхніх ресурсів для досягнення клімаксового стану. слід відзначити особливу роль Deschampsia caespitosa, яка, завдяки своїм біологічним особливостям, бере активну участь у багатьох рядах демутаційної сукцесії, чого не спостерігається в ході дигресивних сукцесійних змін.В дисертації на основі застосування системного підходу і еколого-демографічного популяційного аналізу отримана цілісна картина антропогенної і автогенної сукцесійної трансформації високогірних біогеоценозів Українських Карпат. теоретичні засади сучасної екології, біогеоценології і фітоценології доповнено новими положеннями про популяційні механізми сукцесійних змін біогеоценозів, основні рівні організації і ступені структуризації біологічних і біокосних систем, сукцесійний континуум біогеоценотичного покриву, елементарну сукцесійну систему, як основну одиницю мегаеволюції ценосистем. Отримані результати багаторічного моніторингу демутаційної трансформації високогірних біогеоценозів можуть бути використані для більш ефективного й систематизованого визначення напрямів і часових параметрів відновлення корінних біогеоценозів, а також служити додатковою науковою базою для розроблення природоохоронних заходів, способів відновлення природної верхньої межі лісу, збереження й відтворення видового, популяційного й ценотичного різноманіття високогіря Українських Карпат. 6.