Функція ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина як основна функція держави. Специфіка судового захисту виборчих прав. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав.
Аннотация к работе
Індивідуальне науково-дослідне завдання тема Судовий захист прав і свобод людини План Вступ 1. Функція ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина як основна функція держави 2. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав і свобод Висновки Список використаних джерел Вступ Проголошення в Конституції України курсу на формування правової держави, визначення нею головного обов’язку держави як утвердження прав та свобод людини неминуче виводять на перший план проблему ефективності юридичного забезпечення прав людини, зокрема ефективності захисту цих прав. Отже, сама концепція правової держави закладає об’єктивні передумови для конструювання й аналізу специфічного права людини на ефективний державний захист її прав та свобод. Та чи не найбільш розширену інтерпретацію змісту зазначеного права можна зустріти у рішеннях Європейського суду з прав людини в процесі численного застосування ним згаданої ст.13 Конвенції, яка, як відомо, нині є складовою частиною законодавства України. Для правильного розуміння поняття ефективності національного юридичного засобу захисту права людини важливими також є правоположення Суду, сформульовані ним при застосуванні й ст.35 Конвенції, яка встановлює обов’язок особи вичерпувати усі лише ефективні національні юридичні засоби захисту перед тим, як звертатись зі скаргою до нього. З огляду на це, актуальною є потреба наукового дослідження функціональної характеристики держави, визнання захисту прав людини і громадянина основною внутрішньою функцією демократичної, соціальної, правової держави. Переважна більшість радянських правознавців функції держави в цілому розглядали як основні напрями діяльності держави, як “головні напрями внутрішньої і зовнішньої діяльності держави, в яких виражається і конкретизується її соціально-економічна і політична сутність, призначення держави” [2, 19]; як “об’єктивно необхідні, основні, найбільш загальні та постійні напрями їх діяльності, що спрямовані на вирішення завдань комуністичного будівництва й досягнення вищої мети радянського суспільства та держави - розбудови безкласового комуністичного суспільства” [3, 157].