Місце та роль правового прецедента як самостійного джерела права. Відображення особливостей функціонування прецедентів у правових системах з використанням прикладів зарубіжної практики. Визначення місця правового прецедента в Україні на сучасному етапі.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1.Поняття та види джерел (форм) права РОЗДІЛ 2. Судовий прецедент як форма джерела РОЗДІЛ 3. Місце та сутність правового прецедента у правових системах світу РОЗДІЛ 4. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТОК судовий прецедент право ВСТУП Формування правової держави та правової свідомості не буде повноцінним без дослідження джерел, чи, як ще часто їх називають у правовій науці, форм права. Тому тема курсової роботи звучить актуально і має на увазі більш глибокий рівень дослідження, який не став можливий через недостатню наукову базу. В останні десятиліття спостерігається тенденція поширення у країнах романно-германського типу правової системи, де пануюче становище займає закон, правового прецедента, який є основним джерелом права в англо-американських державах. Багато сучасних вчених і практиків в окремих судових рішеннях знаходять риси нормативності. Але, перш ніж офіційно визнати прецедент як джерело права необхідно зясувати особливості його функціонування в англо-американських країнах. Предметом курсової роботи є теорії, концепції, доктрини, ідеї, погляди, присвячені дослідженню правового прецедента як самостійного джерела права;міжнародно-правові акти, законодавчі та інші правові акти України і зарубіжних країн, матеріали судової практики. Поняття форми права і джерела права, - зазначають М.Г. Матузов і О.В. Малько, - тісно взаємоповязані, але не співпадають. До регіонально-континентальних форм права ймовірно слід віднести форми права Євросоюзу (форми первинного і вторинного права; форми прецедентного права; загальні принципи права та ін.). Правовий прецедент можна класифікувати за такими критеріями: За способом виникнення: Нормативно-правові - ті, що містять нові норми, які складаються переважно з гіпотези чи диспозиції, або принципи права; Правотлумачні - ті, що виникають внаслідок тлумачення норм права (наприклад діяльність конституційних судів); Правозастосовчі - ті, що виникають в результаті втілення правової норми в життя; За часом дії: Необмежені в часі; Обмежені в часі(наприклад, до прийняття відповідного нормативно-правового акта); За субєктом правозастосовної нормотворчості: Судові(наприклад рішення Палати лордів у Великій Британії, правотворчість Верховного суду США); Адміністративні(рішення органів виконавчої влади, що можуть міститись в їх листах, інструкціях).