Правова природа судового прецеденту, поняття та ознаки системи джерел кримінально-процесуального права України. Необхідність визнання судового прецеденту джерелом кримінально-процесуального права. Правова природа актів судів судової системи України.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКААвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Роботу виконано на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Шибіко Василь Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри правосуддя Захист відбудеться «27» жовтня 2008 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Питання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України набуло особливої актуальності в контексті судово-правової реформи, яка триває в Україні. Саме тому особливої актуальності на разі набуло дослідження судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України, оскільки саме судовий прецедент за походженням є продуктом судової правотворчості, а за функціональним призначенням - різновидом джерела права взагалі. Наукове дослідження виконано в межах тем Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні» № 01 БФ 042-01 за третім науковим підрозділом «Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України» та «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) по науковому напрямку «Кримінально-правові та процесуальні аспекти адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу». Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі комплексного наукового дослідження визначити місце та перспективи судового прецеденту у системі джерел кримінально-процесуального права України, розробити і внести відповідні пропозиції до кримінально-процесуального законодавства України. Дисертаційне дослідження проводилось із застосуванням таких методів пізнання, як історико-правовий (для дослідження питань, що стосуються становлення та розвитку наукових поглядів і положень про судовий прецедент, аналізу різновидів джерел кримінально-процесуального права дореволюційного періоду, в радянський період і за час існування незалежної України, в контексті пошуку ознак, проявів судового прецеденту, а також умов для його розвитку), логіко-граматичний (при тлумаченні певних положень та точок зору), аналітичний (зокрема, коли було необхідно обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші теоретичні положення), порівняльно-правовий (при вивченні зарубіжного законодавства, визначенні можливостей використання міжнародного досвіду регулювання кримінально-процесуальних відносин судовим прецедентом та іншими результатами судової правотворчості, з включенням їх до системи джерел кримінально-процесуального права), структурного та системного аналізу (при визначені місця і співвідношення джерел кримінально-процесуального права з іншими джерелами права, дослідженні судового прецеденту як окремого компонента системи (системи джерел кримінально-процесуального права, правової системи), конкретно-соціологічний (при проведенні анкетування суддів України щодо питань судового прецеденту в Україні).«Загальні положення про судовий прецедент у системі джерел кримінально-процесуального права» складається з двох підрозділів, які присвячені дослідженню історичних, теоретико-правових та порівняльно-правових аспектів судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права. «Поняття системи джерел кримінально-процесуального права» досліджуються зміст понять «джерело кримінально-процесуального права», «система джерел кримінально-процесуального права», формулюються визначення та встановлюються їх ознаки. Автор доводить наявність наступних ознак системи джерел кримінально-процесуального права: 1) множинність, різноманітність, автономність, ієрархічність та відносна самостійність джерел кримінально-процесуального права як елементів системи; 2) наявність системоутворюючих звязків між джерелами кримінально-процесуального права як елементами системи; 3) структурованість системи джерел кримінально-процесуального права; 4) система джерел кримінально-процесуального права є частиною правової системи держави; 5) взаємозвязок системи джерел кримінально процесуального права та системи права держави, системи кримінально-процесуального права, системи кримінально-процесуальних відносин, обумовленість системи джерел кримінально-процесуального права предметом кримінально-процесуального регулювання, галузевий характер системи джерел кримінально-процесуального права; 6) багатоманітність та історична обумовленість (спадковість) систем джерел кримінально-процесуального права; 7) самоорганізованість системи джерел кримінально-процесуального права.