Концептуальні підходи до розуміння категорії "джерело права" на тлі ретроспективного аналізу. Сутнісні характеристики судового прецеденту як філософсько-правової категорії. Значущість судового прецеденту в умовах реформування правової системи України.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник: доктор юридичних наук, професор Сливка Степан Степанович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри теорії та історії держави і права; Захист відбудеться: «22» січня 2010 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м.Демократичні трансформації закладають основи громадянського суспільства і правової держави в сучасній Україні: здійснюється судово-правова реформа; вибудовуються нові суспільно-правові відносини; відбувається докорінне переосмислення ролі права як основного засобу забезпечення суспільної гармонії, обстоювання загальнолюдських цінностей, охорони і захисту природних прав людини. Виникла потреба в нових методологічних підходах, що дали би змогу розглянути цю інституцію з ширших позицій: вбачаючи в ній реального гаранта природних прав людини, який у випадках нелегітимності юридичних приписів органів держави, наявності розривів між конституційними положеннями та реальною дійсністю був би не лише правозастосовником, а й творцем права. Ратифікація Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, визнання на державному рівні обовязковості прецедентних рішень Європейського суду з прав людини свідчать про те, що судова складова в системі джерел українського права реально обєктивується в сучасній системі правового регулювання і неможлива без судового прецеденту як основного елемента судової правотворчості. Методологічним підґрунтям дисертації стали філософсько-світоглядні підходи, зокрема, діалектичний підхід (для огляду протилежних концептуальних позицій щодо судового прецеденту), аналітичний (із послуговуванням такими його методичними прийомами, як визначення, класифікація, доведення, спростування тощо), синергетичний (у дослідженні різноджерельності правової системи України як самоорганізованої системи), метафізичний (для вивчення елементів системи джерел права трансцендентально), аксіологічний (у зясуванні спроможності судового прецеденту забезпечити потреби суспільства з урахуванням ціннісних орієнтацій). Загальнонаукові методи - логічний, історичний, системно-структурний, функціональний, когнітивний, моделювання та інші - дали змогу логічно відтворити ґенезу досліджуваного феномена, розкрити систему джерел права як багатогранне і динамічне утворення, зясувати сутнісно-функціональне призначення у ній судового прецеденту і вивести нову концептуальну модель для вивчення філософського зрізу судового прецеденту.У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, стан її наукової розробки, звязок з науковими програмами, темами; визначено мету і завдання, обєкт, предмет і методи дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.«Стан наукового опрацювання проблеми» на основі аналізу правових поглядів провідних українських і зарубіжних учених встановлено, що важливий внесок у дослідження різноманітних юридичних і філософських проблем, які безпосередньо стосуються суддівського вільного правознаходження, визнання творчої ролі суддів у здійсненні правосуддя, розмежування емпіричного та логічного, визначення меж судового розсуду, здійснили, насамперед: засновники філософії прагматизму - Ч. Різні аспекти дисертаційної теми, зокрема питання суддівського активізму та суддівського обмеження, різноманітності та ієрархії джерел права, вільного пошуку права, співвідношення дійсності й можливості у праві, особливостей суддівського правозастосування висвітлено у працях швейцарського науковця М. Серед дореволюційних правників, які спробували виокремити певні джерела права, розмежувати джерела позитивного й природного права, визначити зміст судової правотворчості, розглядаючи її в теоретичному й галузевому аспекті як правовий і філософський феномен, а також із позицій соціології та психології, варто відзначити, насамперед, С. Окремі аспекти судової практики, в якій знаходять вияв змістові антропологічні джерела права - розум та воля - осмислював В. Трофименко. Серед дослідників філософських проблем, що мають неабияке значення для осмислення різноманітних аспектів окресленої теми, зокрема питань єдності предметної форми і духовно-ідеального змісту, природно-правового і позитивного начал, взаємозвязку сутності та явища, раціонального й емпіричного, статичного і динамічного у праві варто назвати таких учених: Р.«Основні концептуальні підходи до визначення поняття «джерело права» на основі аналізу філософсько-правових поглядів вітчизняних і зарубіжних учених зазначено, що провідну роль у визначенні поняття «джерело права» відіграє праворозуміння.