Аналіз кримінального процесуального законодавства і міжнародних норм щодо забезпечення прав на свободу й особисту недоторканність. Реалізація основних природних прав людини на стадії досудового розслідування і при застосуванні кримінального провадження.
Аннотация к работе
Судовий контроль забезпечення права на свободу й особисту недоторканність під час застосування запобіжних заходівУ статті обговорюється проблема реалізації засади забезпечення права на свободу і особисту недоторканність на стадії досудового розслідування. На основі аналізу кримінального процесуального законодавства і міжнародних норм розкривається сутність права на свободу й особисту недоторканність, а також сутність судового контролю на стадії досудового розслідування і його значення в реалізації засади забезпечення права на свободу й особисту недоторканність. The author reveals based on the analysis of the law of criminal procedure and international norms the essence of the right to freedom and personal inviolability, as well as the essence of judicial control at the stage of pretrial investigation and its importance in the implementation of the principle of ensuring the right to freedom and personal inviolability. У системі конституційних прав, свобод і інтересів особи право на свободу і особисту недоторканність відноситься до невідємних природних прав людини. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України проголошує засаду забезпечення права на свободу і особисту недоторканність в якості однієї із загальних засад кримінального провадження. її зміст розкривається в ч.1 ст.12 Кримінального процесуального кодексу України, який полягає в тому, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених Кодексом [5].Таким чином, обмеження права на свободу й особисту недоторканність під час застосування запобіжних заходів як одного з основних природних прав людини можливе лише за умов обєктивної наявності передбачених Конвенцією обставин, які, згідно з вимогами ЄСПЛ, не повинні отримувати широкого розуміння і мають тлумачитися вузько, з урахуванням конкретних обставин справи.