Дослідження становлення, розвитку та функціонування судової системи в Галичині у складі Австро-Угорщини (1867–1918 рр.). Простеження змін в державно-політичному устрої Австро-Угорщини в зазначений період, а також їх впливу на розвиток судової системи.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРеформування судової системи, удосконалення діяльності судових органів неможливі без обєктивного наукового вивчення та без використання національного і міжнародного досвіду, що дасть змогу створити оптимальну модель демократичного судоустрою, зробити судочинство ефективним і справедливим та вийти на рівень міжнародних стандартів. У цьому аспекті важливого значення набуває критичний підхід до вивчення досвіду організації австро-угорської судової системи, особливостей провадження цивільного і кримінального судочинства у Галичині. Вивчення й узагальнення досвіду становлення та організації судової системи, здійснення судочинства в Галичині в період перебування у складі Австро-Угорщини дають змогу сучасній історико-правовій науці обєктивно переосмислити деякі проблеми, а отже, використати в доцільних межах цей досвід для розвитку національної судової системи. Не претендуючи на вичерпне висвітлення досліджуваних аспектів цієї проблеми, дисертант намагався розвязати такі завдання: - охарактеризувати основні періоди становлення і розвитку австро-угорської судової системи в Галичині та встановити їх етапи; Оскільки реалізацію реформ, серед іншого і судової, здійснювали неоднаково в різних регіонах Австро-Угорщини, це зумовило особливості організації судової влади в Галичині.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, обєкт та предмет дослідження, указано наукову новизну головних положень, які винесено на захист, розкрито методологію дослідження, висвітлено науково-практичне значення роботи та відомості про апробацію результатів дослідження. Уже в перші десятиріччя після утворення Австро-Угорщини зявилися фундаментальні праці професорів юридичного факультету Львівського університету П.Стебельського (1857-1923 рр.) та А.Горбачевського (1856-1944 рр.), присвячені багатьом аспектам організації діяльності судових органів та здійснення судочинства в Галичині у складі Австро-Угорщини. Дослідження судової системи та судочинства в Галичині у складі Австро-Угорщини були в центрі уваги польських істориків, правознавців. Серед видатних польських дослідників, які вивчали конкретні питання судочинства в Галичині в зазначений період, виділимо професора О.Бальцера (1858-1933 рр.), який написав понад 200 наукових праць, був почесним членом Краківської, Варшавської, Празької, Софіївської, Московської академій наук, дійсним членом НТШ у Львові. У радянській історико-правовій науці грунтовне вивчення судової системи та судочинства в Галичині у складі Австро-Угорщини розпочалося із другої половини 50-х років ХХ ст.Повітові суди були судами першої інстанції і діяли у складі одноособового повітового судді або колегії у складі 3 суддів. Складні цивільні справи в першій інстанції було передано на розгляд крайовим судам, які були створені в Галичині і Буковині 1850 року і діяли як колегіальні судові органи, причому до колегії входили президент (голова) і президенти сенатів. Вони виступали також як суди другої інстанції щодо справ, вирішених повітовими одноособовими і повітовими колегіальними судами. Крайові (окружні) суди розглядали цивільні справи, сімейні спори, опікунські справи, справи про визнання особи померлою, про встановлення прав, усиновлення, торговельні та вексельні спори. Кримінальні справи крайові (окружні) суди розглядали з участю присяжних засідателів, які виносили вердикт про винність, а судді призначали міру покарання.Беззаперечними досягненнями судової реформи можна вважати: створення єдиної системи загальних судів, формування їхніх організаційних основ, внутрішньої структури, компетенції; визначення професійних вимог до кандидатів у судді та встановлення порядку призначення на суддівські посади; запровадження єдиних вимог перегляду судових рішень; упровадження суддівського самоврядування; утвердження принципів участі громадського чинника в діяльності судів. Аналіз правового статусу суддів засвідчує: хоча австрійська Конституція 1867 року проголосила принцип суддівської незалежності, однак навіть у цьому правовому полі такий принцип мав деякі політичні й ідеологічні межі. Добираючи суддів, австрійська влада зважала передусім не стільки на їхній професіоналізм, скільки на політичну благонадійність, національність. Існували й інші обмеження щодо добору складу суддів (зокрема суддею не могла бути жінка). Найважливішою проблемою у цивільному судочинстві Галичини було зволікання, повільність у розвязанні цивільних справ, зумовлені низкою причин, повязаних зі зростанням кількості цивільних спорів, браком професійної підготовки суддів та їхньою недостатньою кількістю, значним перевантаженням суддів, недосконалою організацією роботи цивільних відділів судів.