Дослідження особливостей репресивно-поліційного судочинства в державній політиці Другої Речі Посполитої щодо національних меншин. Характеристика принципів діяльності надзвичайних судів у Східній Галичині і Волині та їх ролі у винищенні українців.
Аннотация к работе
Судова репресія національних меншин Станиславівського воєводства у складі другої Речі ПосполитоїПостановою від 25 червня 1919 р. країни Антанти дозволили Польщі тимчасово окупувати Східну Галичину з подальшим наданням автономії та забезпеченням національних прав населення. Метою статті є спроба проаналізувати особливості репресивного судочинства щодо національних меншин і місце надзвичайних судів в державній політиці Другої Речі Посполитої. репресивний судочинство посполитий Аж до початку Другої світової війни польське населення як і влада Другої Речі Посполитої сповідували переконання того, що слово Галичина “український” “незаконнонароджене” колишнім окупантом Австрією: “Українізм це лише штучно створений Австрією напрямок, який своїм вістрям спрямований проти Польщі”12. За польськими даними, в країні налічувалось 69,2 % поляків, 14,3 українців, 7,8 євреїв, 3,9 білорусів, 3,9 німців, 0,9 % інших національностей; національні меншини становили 30,8 % усього населення країни14. У березні 1920 р. заборонено вживати терміни “Галичина”, “українець”, “український”.