Судові системи в Україні на початку ХІХ ст. Компетенція підкоморських судів. Інквізиційна форма судочинства. Позастанові установи двох типів: загальні та мирові суди. Сенат як найвища судова інстанція. Учасники судового процесу (адвокатура, прокуратура).
Аннотация к работе
Курсова робота з теми: Судова реформа 1864 року в Україні План Вступ 1. Передумови і суть судової реформи 3. Учасники судового процесу (суд присяжних, адвокатура, прокуратура) Висновки Список використаних джерел і літератури Вступ Старий дореформений суд вже не відповідав буржуазному розвитку Російської імперії. Він знаходився в повній залежності від адміністрації, яка по-суті вирішувала замість суду ті чи інші справи, які часто тягнулися по декілька років. Тому постала гостра необхідність проведення судової реформи 1864 р. Тема судова реформа 1864 р., хоча і відбувалася 2,5 століття тому, але є дуже актуальною в наші часи, це можна обґрунтувати такими положеннями: 1) процес розбудови незалежної, суверенної, соціальної, демократичної, Української держави у сучасний період неможливий без створення цілісної системи надійного державного захисту прав і свобод громадян, загальногромадянських інтересів; 2) практика державного будівництва в Україні свідчить, що для створення основ правової держави і громадянського суспільства, формування реальної демократичної системи особливе значення має судова реформа; 3) Для належного правового забезпечення дійової судової системи, створення її наукових основ важливим і актуальним є узагальнення та вивчення історичного досвіду реформування судової системи другої половини ХІХ ст., коли в суспільстві також відбувалися кардинальні зміни; 4) Світове співтовариство визначило низку основних принципів незалежності судової влади, зокрема: рівноправні повноваження трьох гілок влади, довічне призначення суддів на посади, неприпустимість зниження їх заробітної плати, контроль за судовою діяльністю тільки з боку суддів та інші. Мета даної курсової роботи розкрити зміни судової системи, які відбулися в Україні і структуру судів. Працюючи над курсовою роботою, були поставлені такі питання і завдання: визначити причини реформи і структуру дореформеного суду , дослідити організацію діяльності судів, визначити їх структуру, учасників судового процесу, розглянути їх і описати у післяреформений період. Суди на українських землях будувалися за становим принципом. Другою апеляційною й ревізійною інстанцією вважалися створені в губерніях палати кримінального і палати цивільного суду. Голови палат цивільного і кримінального суду призначались. Які переважно були на Правобережній Україні. Особливістю судової системи Лівобережжя (Полтавської та Чернігівської губерній) було те, що тут головною судовою інстанцією вважався генеральний суд. У випадку розходження думки губернатора із вироком суду справа передавалась спочатку в Сенат, а потім до імператора. Генеральний і головний суди були ліквідовані, а в губерніях створено палати кримінального і цивільного суду, голови яких призначалися царем за пропозицією міністра юстиції, а радники - безпосередньо цим міністром. В цих положеннях уперше фіксувалися такі нові інститути і принципи, як відділення суду від адміністрації, виборний мировий суд, присяжні засідателі в окружному суді, запровадження адвокатури, принцип змагальності. На підставі даних положень були підготовлені Статут кримінального судочинства і Устав про покарання, що накладаються мировими суддями, які були затвердженні імператором Олександром ІІ 20 листопада 1864 р. Важлива роль у підготовці судових перетворень у царській Росії належала статс-секретарю департаменту законів Державної ради, українцеві С. Зарудному.