Дореформена судова система в Україні. Передумови і підготовка судової реформи 1864 року. Заснування судових установлень. Статут цивільного і кримінального судочинства. Статут про покарання, що накладаються мировими суддями. Система судів, їх компетенція.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАВЧАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ» У м. ЧЕРКАСИ Кафедра правових дисциплін КУРСОВА РОБОТА З дисципліни: «Історія держави і права України» На тему: «Судова реформа 1864 р. та її проведення в Україні» Черкаси 2011р Зміст Вступ 1. Дореформений суд в Україні 2. Судові статути 4.1 Заснування судових установлень 4.2 Статут цивільного судочинства 4.3 Статут кримінального судочинства 4.4 Статут про покарання, що накладаються мировими суддями 5 Система судів, їх компетенція Висновок Список використаної літератури ВСТУП Судова реформа XIX століття в Росії - реформа судової системи і судочинства. Викликана капіталістичними відношеннями, що розвивались у країні, судова реформа відбила класові інтереси буржуазії, проводилася на основі судових статутів, прийнятих 20 листопада 1864 року «Заснування судових установлень», статути карного і цивільного судочинства, стомившись про покарання, що накладаються світовими суддями. І, зрозуміло, прихильником судової реформи, як і реформи селянської, виступав у першу чергу сам імператор Олександр II, а так само його брат Костянтин Миколайович, що притримувався навіть більш радикальних поглядів. 1. Для дореформеного суду характерна множинність судових органів, складність і заплутаність процесуальних вимог, неможливість часом визначити коло справ, які повинні підлягати розгляду тому або іншому судовому органу. Судову систему тут очолював головний суд, який став апеляційною інстанцією для судів повітових, підкоморських, магістратів і ратуш. На вироки та рішення головного суду апеляція і скарги подавалися до Сенату. Так, генеральний і головні суди перетворили на палати кримінального і цивільного суду, голови яких призначалися імператором за поданням міністра юстиції, а радники - міністром юстиції. І.С.Безобразов вважав за доцільне встановити відповідальність кожного перед судом, незалежність судової влади, заснувати суд присяжних, організувати мировий суд, що вирішував маловажні справи. Окружні суди були судами першої інстанції загальних судів, судові палати - судами другої інстанції.