Дослідження правової категорії "судова практика", форм її зовнішнього вираження та ролі у механізмі правового регулювання, в тому числі і кримінально-процесуальному. Аналіз формування судового прецеденту як джерела права у різних правових системах.
Аннотация к работе
Стаття на тему: Судова практика в механізмі кримінально-процесуального регулювання та форми її вираженняОбґрунтовано висновок, що в нових правових реаліях, сформованих в Україні, судова практика у двох вищих її формах - керівна і прецедентна, - в яких чітко проявляється судова правотворчість, є одним із джерел права загалом і кримінально-процесуального права зокрема. Строгович ще раніше, зазначав важливість постанов Пленуму Верховного Суду СРСР для судової діяльності, однозначно констатував офіційне ставлення радянської правової доктрини до судової практики: „Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР, які містять керівні розяснення судам з питань застосування законів, джерелом права, включаючи і право процесуальне, не можуть бути” [2, с. 2) встановив правополеження, згідно з яким у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України використаний закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або ж за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, має право порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність до Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Як вбачається з наведеного поняття судової практики, акцент у ньому зроблено на функціональній ознаці цього явища ("діяльності"), а не на результаті функціонування судів - прийнятих ними рішеннях. Розглядаючи питання про те, чи має суд правотворчі повноваження, чи є судова практика судів загальної юрисдикції джерелами права і до якого саме виду джерел права її слід віднести, авторка дає позитивну відповідь на перше питання, хоч окремо й не зупиняється на аналізі поняття судової практики.