Дослідження історичних етапів та особливостей становлення судових систем в Україні та основних європейських країн. Вивчення норм міжнародно-правових та європейських актів щодо структури та порядку формування судових систем демократичних держав.
Аннотация к работе
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО» СУДОВІ СИСТЕМИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗРобота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий консультант: - кандидат юридичних наук, професор Марочкін Іван Єгорович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідувач кафедри організації судових та правоохоронних органів, член-кореспондент НАПРНУ. Захист відбудеться 23 червня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м.Водночас необхідно зазначити, що у наукових дослідженнях питання судоустрою довгий час перебували на другому плані порівняно з проблематикою судової влади, склад судової системи та види взаємозвязку між її елементами майже не досліджуються, принципи побудови судової системи в більшості випадків розглядалися не як самостійна система, а як частина принципів судової влади, класифікація судових систем проводиться лише щодо країн світу, а не Європейського Союзу, не вивчаються рекомендації інститутів ЄС до судових систем країн-кандидатів у члени ЄС, характер судових реформ, що проводяться у наш час у країнах-членах ЄС. Викладене і зумовлює актуальність комплексного дослідження понятійного апарату проблематики вітчизняної та європейських судових систем, історії формування судових систем як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу, принципів їх розбудови, типів судових систем, які існують на європейському просторі, обґрунтування їх особливостей, структури судових систем основних представників всіх типів судових систем ЄС, порядку взаємодії національних судів європейських країн між собою та із Судом ЄС як наднаціональним судом для визначення можливості і доцільності використання зарубіжного досвіду в рамках реформування вітчизняної судової системи. Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань: - дослідити понятійний апарат проблематики та сформулювати визначення термінів «судова система», «принципи побудови судової системи», «суд» для їх подальшого використання в роботі; Обєктом дослідження виступають правовідносини що виникають у суспільстві під час розбудови судової системи та визначають ставлення до судової влади і суду. судовий система норма акт На окремих етапах дослідження застосовано спеціальні методи: структурно-функціональний метод, що передбачає розгляд будь-якого явища як системного з обовязковим аналізом функцій взаємодіючих елементів; формально-юридичний метод використовувався для аналізу юридичних норм відповідних законів, що визначають структуру судової системи; метод міждисциплінарного аналізу використано для комплексного аналізу теоретичних підходів до визначення понять «принципи побудови судової системи», «судова система», «суд» у співвідношенні їх з іншими суміжними поняттями, а також методи соціологічний, статистичний та метод узагальнення, за допомогою яких було проаналізовано точки зору практичних працівників.Відповідно формулюється авторське визначення судової системи, як системи спеціальних державних органів - судів, які є носіями судової влади, створені для задоволення потреби у розгляді та вирішенні виникаючих правових спорів, мають загальні завдання, принципи організації й діяльності, відповідають рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Оскільки робота присвячена вивченню організаційних питань побудови судової системи сучасної держави, суд розглядається як структурна складова судової системи, а значить, як державний орган. Але термін «суд» не має чіткого однозначного свого закріплення у законодавстві і використовується не лише у значенні державного органу, а й у більш вузькому, як склад суду, який слухає справу, як суддя, що одноособово розглядає справу, що свідчить про відсутність послідовності й однозначності його використання в різних ситуаціях. По-третє, тільки протягом значного проміжку часу можна визначити ефективність судоустрою країни (оптимальна потрібна кількість судів на певній території та суддів у них, правила інстанційності, ступінчастості, порядок формування суддівського корпусу, характер і ступінь спеціалізації судів). Таке поняття може визначати не суд як постійну структурну складову судової системи, а як склад суду або судовий орган, що розглядає конкретну справу в певний час, оскільки той же склад або суд іншу справу може слухати як суд іншої інстанції.Тому не можна приступити до вивчення і визначення судової системи без урахування основних моментів, повязаних зі становленням судової влади, без розгляду наукових точок зору на співвідношення понять «судова влада», «судова система» та «суд».