Проблема становлення і розвитку судової системи України-Гетьманщини у другій половині ХVІІ-ХVІІІ ст. Аналіз основних судових реформ, що здійснювалися українськими гетьманами П.Л. Полуботком, Д.П. Апостолом і К.Г. Розумовським протягом ХVІІІ століття.
Аннотация к работе
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Гамбург Леонід СамойловичРобота виконана на кафедрі історії держави і права України і зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Рогожин Анатолій Йосипович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Захист відбудеться "01" листопада 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м.Їх діяльність має найважливіше значення для підтримки режиму погодженої та конструктивної взаємодії між державними органами в умовах розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Самодержавство намагалося використати внутрішні суперечності судової системи України для підриву її авторитету в масовій свідомості українського народу з метою ліквідації феномену українських судів і всієї української державності. Гетьманат намагався обмежити надмірні зловживання козацької старшини щодо народних низів, усунути суперечки між козацькими та міщанськими судово-адміністративними органами, упорядкувати і вдосконалити судоустрій і судочинство, захистити компетенцію українських судів від неправомірного вторгнення в неї судово-адміністративних органів самодержавства. Полуботка, дано оцінку “Инструкции о судах” гетьмана Д.П. Києві (ЦДІАК України) матеріали, що містять відомості про судову систему і судові реформи в Гетьманщині та в часи ІІ МК, зберігаються в таких фондах: Ф.51 - “Архів Генеральної військової канцелярії”; Ф.59 - “Архів Київської губернської канцелярії”; Ф.64 - “Архів Ніжинської полково-сотенної канцелярії”; Ф.221 - “Колекція документів “Нова серія”; Ф.222 - “Колекція документів Київської історичної спілки імені Нестора Літописця”; Ф.223 - “Серія Б.”; Ф.763 - “Канцелярія Малоросійського генерал-губернатора Румянцева-Задунайського”; Ф.801 - “Земський суд Роменського повіту”; Ф.834 - “Миклашевські-родинний фонд” та ін.В окремих випадках у XVII ст. суди відбувалися на генеральних козацьких радах. У третьому підрозділі “Суди російської самодержавної адміністрації в Лівобережній Україні” розглядається компетенція суду Малоросійського приказу та воєводських судів. Мета судової реформи Д.П.Апостола полягала у відновленні фундаментальних принципів українського суду - права громади судити своїх членів і права вибору суду всіма вільними людьми. Засобами цього подолання ставало підвищення рівня вимог до визначення кандидатів у судді, встановлення колегіальності судів і системи судових апеляцій, уточнення питань судової юрисдикції та підсудності. Апостола виявилися у розширенні судових колегій полкових судів і ГВС, забезпеченні колегіальності судочинства, відродженні ієрархії судових інстанцій та апеляційного порядку в судочинстві, удосконаленні попереднього розслідування та судового процесу, чіткому визначенні компетенції козацьких і міщанських судів, започаткуванні спеціалізації судових колегій за галузевим принципом, відновленні асесорства у полкових судах; поширенні юрисдикції українських судів на російських дворян-землевласників в Україні у цивільних справах, а також слободи російських розкольників у справах про релігійні злочини.