Аналіз правового статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні. Розгляд засад здійснення судового розгляду у справах про адміністративні правопорушення, їх нормативно-правового закріплення. Розкриття сутності діяльності судді при перегляді справ.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук СУД (СУДДЯ) ЯК СУБЄКТ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В УКРАЇНІРобота виконана у Київському міжнародному університеті, м. МИСЬКІВ Леся Ігорівна, Київський міжнародний університет, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЛИТВИН Наталія Анатоліївна, Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України, старший науковий співробітник (м. Захист відбудеться "07" червня 2011 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.888.01 в Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України (03680, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України (03680, м.Аналіз судової практики показує, що сьогодні адміністративно-деліктна діяльність судді характеризується не тільки кількісним ростом справ про адміністративні правопорушення, що розглядаються суддею (у 2010 році на розгляді місцевих судів перебувало 1 млн. 732 тис. справ та матеріалів про адміністративні правопорушення, що на 2,2 % більше порівняно з 2009 р., із них з винесенням відповідних постанов - 1 млн. 654 тис. справ), але і ускладненням змісту адміністративно-деліктної практики, протиріччями системи такого правосуддя, появою помилок в роботі суддів. Водночас, поряд з фрагментарним визначенням місця суду в системі органів адміністративної юрисдикції, детальним визначенням ознак судового розгляду справ про адміністративні проступки як здійснюваної в процесуальній формі адміністративно-деліктної діяльності судів, виокремленням адміністративно-процесуального статусу судді (із віднесенням останнього до органів, посадових осіб публічної влади), залишаються не достатньо дослідженими питання: ролі провадження у справах про адміністративні правопорушення у механізмі здійснення судової влади, приналежність суду до субєктів доказування, основних засад судового розгляду, діяльності суду при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення, підстав і порядку прийняття судових рішень, характеристики останніх. Нормативно-правова неврегульованість судового порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, невизначеність правового статусу суду при цьому, призводять до неоднозначної практики вирішення справ про адміністративні правопорушення. Формально-логічний метод застосовувався при аналізі поняття адміністративно-деліктної діяльності суду (судді), визначенні впливу внутрішнього переконання судді на прийняття рішення у справі (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.3); порівняльний - у процесі аналітичного огляду основних засад судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, нормативно-правового закріплення судових рішень в адміністративно-деліктному процесі України та деяких зарубіжних країн, що дозволило сформулювати ряд рекомендацій по удосконаленню правозастосовної діяльності судді (підрозділи 2.1, 3.2); статистичний і соціологічний - при опрацюванні даних судової статистики, матеріалів судової практики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування (підрозділи 2.2, 2.3, розділ 3). До положень, які мають певний ступінь новизни, відносяться: вперше: досліджено суд (суддю) в системі субєктів провадження у справах про адміністративні правопорушення як таких, що здійснюють адміністративно-деліктну діяльність і доведено, що за чинним законодавством інститут судового провадження у справі про адміністративне правопорушення є однією із форм здійснення правосуддя, що забезпечує реалізацію судової влади в Україні; суд же виступає владним субєктом, уповноваженим від імені держави здійснювати адміністративно-деліктне провадження;У підрозділі 1.1 "Провадження у справах про адміністративні правопорушення у механізмі здійснення судової влади в Україні" досліджується місце інституту провадження у справах про адміністративні правопорушення в судовій владі. Стверджується, що провадження у справах про адміністративні правопорушення слід визначати як сукупність нормативно визначених процесуальних дій уповноважених посадових осіб, направлених на виявлення факту адміністративного проступку, порушення за ним справи та вирішення її у відповідності з законом. Отже, поняття „провадження у справах про адміністративні правопорушення” і „адміністративно-деліктне провадження” є тотожними і означають процесуальну діяльність на підставі визначених законодавцем правил щодо встановлення обєктивної істини у справі про адміністративний проступок та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства. Обґрунтовується положення про те, що субєктами адміністративно-деліктної юрисдикції (адміністративно-деліктної діяльності) є всі уповноважені органи (посадові особи), які в силу наданих їм владних повноважень здійснюють провадження у справі про адміністративний проступок (порушують справу про адміністративне правопорушення, здійснюють адміністративне розслідування, розглядають і вирішують