Сучасний стан функціонування інститутів спільного інвестування в Україні - Реферат

Протягом останніх років на інвестиційному ринку України збільшилась кількість посередників небанківського типу, особливе місце серед яких займають інститути спільного інвестування (ІСІ). Актуальність мого дослідження полягає в тому що, спільне інвестування є однією з найбільш значимих форм інвестиційної діяльності в теперішній час в масштабах світового фінансового ринку, яке відбувається з використанням механізмів інвестиційних фондів. Важливість розвитку цієї сфери інвестиційної діяльності для економіки обумовлює необхідність проведення комплексного та детального дослідження економічного змісту інститутів спільного інвестування, обґрунтування їх ролі в системі економічних відносин.Згідно з українським законодавством інститути спільного інвестування - це пайові й корпоративні інвестиційні фонди, що здійснюють діяльність зі спільного інвестування на основі обєднання (залучення) коштів інвесторів і вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права й нерухомість із метою одержання прибутку [1]. Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності. ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобовязання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами). ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобовязання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу). ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобовязань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.Однак перші інвестиційні фонди суттєво відрізнялись від класичних інститутів спільного інвестування, і більшість з них були створені для виконання функцій агентів сертифікатної приватизації, що призводило до викривлення основних цілей діяльності ІСІ, зменшувало їх роль в розвитку фондового ринку України, і до кінця ХХ століття вони не мали перспектив для подальшого розвитку. У 2001 році ринок спільного інвестування отримав потужний поштовх до розвитку - було прийнято Закон України "Про інституті спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)". Українське законодавство встановлює жорсткіші вимоги до функціонування ІСІ, що з одного боку виступає позитивом, оскільки надійніше захищає інвестора, а з іншого - зменшує можливості як інвестора, так і компанії з управління активами диференціювати напрямки та стратегії інвестування. В цілому досвід вітчизняного ринку інститутів спільного інвестування має високі темпи розвитку, але нажаль світова фінансова криза призвела до того, що з 2008 р. суттєво зменшились обсяги операцій фінансових інститутів, зокрема інститутів спільного інвестування, а структура їх активів змінилась на користь фінансових інструментів з порівняно низьким ступенем ризику. Так звані кошти спільного інвестування включають кошти, залучені від інвесторів, а також отримані у вигляді доходів від операцій з активами та у вигляді пасивних доходів від активів.

План

Вступ

1. Поняття, типи, види та особливості функціонування інститутів спільного інвестування

2. Вітчизняний досвід та сучасний стан інститутів спільного фінансування

3. Проблеми розвитку інститутів спільного інвестування та шляхи їх подолання

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури