Правова колізія відносно класифікації закладів охорони здоров"я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу. Зміна призначення фінансування у сфері охорони здоров"я. Стимули для забезпечення надання своєчасної та якісної медичної допомоги.
Аннотация к работе
THE MODERN STATE OF THE FINANCIAL AND ECONOMIC PROVIDING OFMEDICARE IS AT SECONDARY LEVELВ статті проведено аналіз сучасного стану фінансового та економічного забезпечення медичної допомоги в Україні на вторинному рівні. Виявлено правову колізію відносно класифікації закладів охорони здоровя, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.Перехід від фінансування медичних закладів до фінансування медичної допомоги вторинного рівня передбачає необхідність вивчення досвіду інших країн та створення відповідних фінансово-економічних механізмів, адаптованих до умов функціонування системи охорони здоровя України, що дозволили б забезпечити ефективне обслуговування населення вторинною медичною допомогою.Згідно з чинним законодавством вторинна (спеціалізована) медична допомога (ВМД) надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання ВМД з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (ст. Надання ВМД населенню забезпечують заклади охорони здоровя (перелік типів закладів представлено на рис. За даними Центру медичної статистики МОЗ України вторинна медична допомога надавалася дорослому населенню у 327 міських лікарнях, 446 ЦРЛ, 91 районних (РЛ), 53 дільничних (ДЛ) і 111 спеціалізованих лікарнях; дитяче населення отримувало допомогу у 60 дитячих міських лікарнях та спеціалізованих відділеннях інших лікарень (станом на 01.01.2016 р.) Аналіз показників діяльності закладів охорони здоровя, що надавали амбулаторну (спеціалізовану) допомогу населенню, показав, що така допомога надавалася лікарями-спеціалістами більше ніж 48 спеціалізацій у 20806 відділеннях (кабінетах) поліклінік, консультативно-діагностичних центрів, диспансерах (без ліжкового фонду). Враховуючи, що фінансування здійснюється за типами закладів, а не за видами надання медичної допомоги, практичної відсутності розподілу функцій між медичними працівниками, які надають різні види медичної допомоги, досить складно виділити безпосередній сегмент охорони здоровя з надання лише амбулаторної ВМД, оскільки в реальному житті «розмиті» межі між наданням вторинної і третинної медичної допомоги, особливо на амбулаторному рівні.Розглядаючи економічну складову фінансово-економічного механізму, то відмічаємо відсутність ефективних інструментів в частині зміни такої важливої функції системи фінансування охорони здоровя як закупівля медичної допомоги зміна відносин між фінансуючою стороною і постачальниками медичних послуг), а також низький рівень господарської автономності, гальмування запровадження ефективних методів фінансування (наприклад, для лікарняного сектору - глобального бюджету, системи діагностично-споріднених груп, амбулаторної допомоги - оплата за пролікований закінчений випадок), переходу до перспективної оплати за надану медичну допомогу.