Актуальні проблеми теорії та практики сучасного парламентаризму. Вивчення повноважень та функції парламентських установ під кутом зору активізації їхньої діяльності як необхідної умови утвердження парламентаризму в державно-правовій практиці країн світу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукНагальна потреба в дослідженні окресленої наукової проблеми в Україні не викликає сумніву хоча б з тих міркувань, що в сучасних умовах у нашій державі на основі нової Конституції відбувається інтенсивне становлення владних структур, нової політичної системи суспільства. А тому віддається перевага думці про те, що керівництво державою і політична влада утворюють складне цілісне, а Парламент і Уряд діють спільно). Передовсім активно розробляються такі питання, як ступінь обмеження влади Конгресу, доктрини конституційних і припускаємих повноважень, повноваження в галузі зовнішньої політики, Конгрес і проблема делегування повноважень, право Конгресу на розслідувальну діяльність тощо.) Ще у 50-і роки вийшли друком праці Д.Галлоуея “Законодавчий процес в Конгресі” (1951р.); Б.Гросса “Законодавча боротьба: дослідження соціального бою” (1953 р.) Пізніше - у 70-х роках - були зроблені спроби систематичного дослідження комітетської системи Палати представників у працях Г.Фенно “Конгресмени у комітетах” і Д.Каспера “Комітетська система в Конгресі США”). Стосовно розробки теми парламентаризму в державознавчій літературі радянського періоду варто зазначити, що окремі її аспекти аналізувалися при дослідженні загальних питань політичних систем зарубіжних країн, сутності їх державності, форм і методів державного керівництва суспільством. До того ж, оцінка парламентаризму, що була дана в цих публікаціях, побудована на марксистсько-ленінському підході до аналізу явищ і фактів, не враховує багатоманітності різновидів парламентаризму, а також особливостей форм правління та гнучких оцінок парламентаризму та тенденцій його розвитку.У “ВСТУПІ” обґрунтовується актуальність і необхідність проведення дослідження теми дисертації, розкривається ступінь наукової розробки проблеми, дається характеристика обєкту, предмету та методологічної роботи, визначається її мета і задачі, формулюються наукова новизна та викладаються основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється практичне значення результатів, одержаних дисертантом, для конституційної теорії та практики, вказується на її апробацію, подаються публікації автора. Передовсім привертається увага до маловідомих у вітчизняній літературі фактів із історії розвитку представницьких установ, а саме: в Андоррі, наприклад, однопалатний парламент - Генеральні штати - в якості законодавчого органу діє з 1419 р., а республіканський лад в іншій державі - Сан-Марино - був встановлений ще в 1263 р., тоді ж була прийнята тут і найдавніша у світі Конституція. Зокрема, йдеться про: доктрину “досягнення єдності через різномислення” Конфуція; принцип “змішаної держави” Платона, демократичні принципи управління державними справами Аристотеля; думки стосовно організації державної влади Ф.Аквінського; тезу про те, що “джерелом будь-якої влади є народ” М.Падуанського; принцип змішаної (“урівноваженої”) форми державного устрою Н.Макіавеллі; розробка проблеми суверенітету держави у творах Ж.Бодена; ідеї Г.Гроція, Т.Гоббса, Б.Спінози, Д.Лільберна; ідеї національної державності Й.Борецького, З.Копистенського та елементи розподілу влад С.Оріховського. б) парламентське правління, що характеризується верховенством парламенту та наявністю основних принципів парламентаризму - формуванням уряду на підставі співвідношення сил у парламенті, політичною відповідальністю уряду перед парламентом, переходом виконавчої влади від глави держави до уряду; Оскільки у вітчизняній, да і в зарубіжній юридичний літературі поняття “парламентаризм” розуміється по - різному і нерідко змішується з парламентською формою правління, в дисертації обґрунтовується запропоноване автором дослідження визначення цього поняття: Парламентаризм - це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну площину організація влади у державі і суспільстві, в якій парламент, побудований на демократичних засадах, володіє юридичним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюджетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю активною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.У "ВИСНОВКАХ" підведені загальні підсумки дослідження, сформульовані основні положення, що становлять зміст дисертаційної роботи: про передісторію та еволюцію парламентаризму від античності до сьогодення; основні питання організації та діяльності парламентів.