Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії, його ключові положення. Монетарна система М. Фрідмена, її зміст та елементи. Розробка вченим теоретичних підходів до формування економічної політики державного регулювання грошового обігу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Геолого-географічний факультет Реферат на темуВважається, що своїм відродженням монетаризм, як і в цілому неокласичний напрямок економічної думки, зобовязаний опублікованій 1956 р. книжці «Дослідження в галузі кількісної теорії грошей», яка вийшла під редакцією М.Фрідмана. У підручнику Е.Дж.Долана, К.Д.Кемпбелл і Р.Дж.Кемпбелл зазначено: монетаризм - школа економічної думки, котра акцентує увагу на змінах у кількості грошей, що перебувають в обігу, як визначальної функції цін, доходів і зайнятості. Конкретизуючи це визначення, представник чиказької школи монетаризму, один із авторів книги «Дослідження в галузі кількісної теорії грошей», про яку йшлося вище, професор Р.Т.Селден пише, що «монетаризм слід розуміти як поєднання двох основних принципів: 1) гроші мають зцачення, іншими словами, зміни у кредитно-грошовій сфері спричиняють вирішальний вплив на загальну господарську конюнктуру; 2) центральні банки спроможні контролювати кількість грошей в обігу». Так, на думку Л.Йегера, прихильник монетаризму ? це економіст, який вірить, що кількість грошей чинить домінуючий вплив на загальний потік витрат у економіці. Таке трактування свідчить про те, що монетаристи не бачать різниці між грошима як капітал і грошима як такими.Діяльність держави обмежується, по-перше, створенням умов для вільного функціонування ринку, а не для його регламентації; по-друге, забезпеченням безпеки громадян; по-третє, законодавчою функцією та контролем за дотриманням законодавства. Фрідмен, як і інші неоліберали, визнає, що ринкове господарство має великий внутрішній потенціал самоврівноважування, саморегулювання. Тому втручання в економіку необхідно обмежити макроекономічною сферою, зокрема контролем за грошовим обігом. Кількість інструментів державного регулювання (так званих адміністративних методів впливу) необхідно скоротити, відмовившись від бюджетних засобів впливу на економіку, від спроб перерозподілу доходів, у тім числі через прогресивне оподаткування.