Комплексний аналіз процесів розвитку міжнародного тероризму та напрямів протидії йому, що здійснюються державними та недержавними суб’єктами. Протидія тероризму на глобальному та регіональному рівнях, що здійснюються суб’єктами антитерористичної дії.
Аннотация к работе
СУЧАСНИЙ МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ ЯК СИСТЕМНЕ ЯВИЩЕ: ТЕНДЕНЦІЇ, ФАКТОРИ, ШЛЯХИ ПРОТИДІЇДосліджуючи окремі аспекти “основних дестабілізуючих факторів світового розвитку початку XXI століття, якими є екстремізм і тероризм” [3, 3], фахівці поступово торують дослідний шлях до комплексного аналізу цього небезпечного явища, що сьогодні вже не має чітко вираженого політичного обличчя, а набуває статусу системно-соціального. Бжезинський визнає, “щоб ряди терористів не поповнювалися знову й знову, необхідна зважена політична стратегія, покликана послабити весь комплекс політичних і культурних факторів, що сприяють тероризмові” [1, 49]. Дійсно, визначні політичні лідери - в особі Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Хавєра Солани, а також провідні фахівці з антитерору визнають той достовірний факт, що подолати тероризм воєнними, силовими діями фактично неможливо. Такий комплексний підхід покладено в основу розробленої Моделі Національної програми протидії тероризму та екстремізму [5], яка була запропонована для обговорення й ухвалена на Другому міжнародному антитерористичному форумі “Сучасна Україна в умовах нових загроз (тероризм та екстремізм)” у травні 2005 року та дістала підтримку Комітету з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради України. Серед різноманітних соціальних процесів, які детермінують широкі масштаби застосування насильства, в тому числі у формі тероризму, варто назвати прогресуюче загострення соціально-економічної диференціації й нерівності в різних країнах і регіонах світу; подальше наростання дисбалансу інтересів, потреб та цінностей між державами і народами; все більше поширення тенденцій диктату й подвійних стандартів у практиці міжнародних відносин; становлення національного й релігійного екстремізму як політичного чинника міжнародного життя; зниження рівня контролю за доступом до новітніх технологій виробництва зброї масового ураження; посилення інформаційно-психологічної агресії проти населення й урядів країн світу; загострення процесів духовної деградації суспільства.