Основні лінгвальні й позалінгвальні особливості формування української видавничої термінології та сучасні проблеми її функціонування. Головна характеристика організації терміносистеми сьогоденної книгодрукарської справи та її лексико-семантичних ознак.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИМІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Спеціальність 10.02.01 - українська моваРоботу виконано на кафедрі видавничої справи та редагування Української академії друкарства, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Огар Емілія Ігорівна, Українська академія друкарства, доцент кафедри видавничої справи та редагування. Крипякевича НАН України, провідний науковий співробітник; кандидат філологічних наук, доцент Козловська Лариса Степанівна, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри української мови і літератури. Провідна установа - Ужгородський національний університет, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Захист відбудеться 20 червня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, м.Водночас активна синонімізація, властива періодові становлення чи оновлення будь-якої термінології, дестабілізує терміносистему видавничої справи, розхитує норму терміновживання. Важливими для вивчення історії формування УВТ були ґрунтовні дослідження з історії українського друкарства, видавничої справи та редагування в Україні - праці Я. П. Марченко до аналізу технічної термінології залучає і терміни дотичної до видавничої справи поліграфічної галузі. Терміни окремих тематичних груп, спільних для сучасних видавничої та бібліотечно-бібліографічної термінологій, проаналізовано в дисертації М. В. Сташко. Обєктом дослідження є термінологія української видавничої справи - соціально значущої науково-практичної галузі, спрямованої на підготовку до друку і випуск у світ видавничої продукції, а саме українські видавничі терміни, засвідчені в писемних формах фахового мовлення - лексикографічній, науковій, навчальній літературі, що вийшла друком протягом ХХ ст., а також ті терміни суміжних науково-професійних сфер - поліграфії, книжкової торгівлі, бібліотечно-бібліографічної справи, які потрапляють у спільні термінополя (разом із видавничою справою зазначені галузі утворюють комплексну інфраструктуру, що забезпечує так званий бібліологічний цикл: „створення - виробництво - розповсюдження - опис - збереження - вивчення видання”).З огляду на дискусійність і неодностайність у поглядах сучасних термінологів на природу терміна, зясовано визначення понять: термін, термінологія, терміносистема; означено ключові для дослідження поняття - видавничий термін, видавнича термінологія, терміносистема видавничої справи. У першому підрозділі „Зародження УВТ у добу книгописання та початків українського книгодрукування (кінець XV - початок XVIII ст.)” висвітлено виникнення УВТ, що сягає часів рукописного способу виготовлення книжки, коли утворились лексеми на позначення внутрішніх елементів видання, елементів його оздоблення тощо (азбука, сторона, строка, червоне писмо). Вилучення з ужитку українських видавничих термінів було започатковано випуском „Виробничого бюлетеня”: коректа (запропоновано вживати термін коректура), крапчак, точковання (пунктир), складовина (набір). До другого термінополя входять мікротермінополя: видавничі організації (видавництво, видавнича фірма), складники їх структури (компютерний відділ, редакція), професії (літературний редактор, художник, верстальник), стадії (етапи) редакційно-видавничого процесу (інформаційний маркетинг, реданаліз, редагування, тематичне планування), видавнича техніка (настільні видавничі системи, принтер, сканер), опрацювання оригіналів (вичитування, наукове редагування, компенсаційні коректурні виправлення). Протягом останнього часу чимало понять практично зникло, тому виходять з ужитку і терміни на їх позначення - як, наприклад, зі складу мікротермінополя „коректурні процеси” терміни: друкарська коректура, лінотипне складання.Перші спеціальні номінації виникли на питомій мовній основі в часи рукописного книговиготовлення та послужили основою формування друкарської термінології у кінці XV - на початку XVIII ст. під дією позалінгвальних чинників термінологія поповнювалася численними запозиченнями. Злам ХІХ-ХХ ст. важливий остаточним відокремленням видавничої справи від поліграфії та початком формування власне УВТ, що у сприятливому суспільно-політичному контексті відбувалося з якнайширшим використанням українських мовних ресурсів. ХХ ст. триває сучасний етап розвитку УВТ, що характерний збагаченням термінології новими одиницями внаслідок модернізації видавничої справи й активною працею видавців та мовознавців над унормуванням терміносистеми.