Вивчення поглядів сучасної української історіографії на плани наполеонівської Франції відносно південно-західних губерній Російської імперії. Нова гіпотеза ставлення наполеонівської Франції до Східної Європи. Ідея відновлення незалежної Речі Посполитої.
Аннотация к работе
Сучасна українська історіографія про ставлення Наполеона І до південно-західних окраїн Російської імперії в 1812 р.Так, на прикладі документа «Короткий огляд сил, що може виставити Росія в майбутній кампанії, та оцінка удару, який вона може витримати», було показано, що польські аналітики навмисно применшували рівень боєздатності російської армії, зокрема професіоналізм її командного та офіцерського складу, з єдиною метою, аби наблизити початок війни Наполеона з Росією і таким чином здійснити свою ідею відновлення польської державності. Борщаком, історик зробив висновок, що оцінка ситуації в південно-західній частині Російської імперії в матеріалах, пропонованих Наполеонові його дипломатами та розвідниками напередодні війни з Росією 1812 р., була «цілком безпідставною». Водночас, аналізуючи праці сучасних вітчизняних істориків за перші десять років, що були присвячені французько-російській війні, дослідник, на нашу думку, вірно вказує, що загалом для них було характерним перебільшення місця й ролі України у планах Наполеона, необґрунтованість твердження про начебто плекання ним планів щодо створення на українській території незалежної держави, про широку прихильність до французів серед освіченої частини українського суспільства, у першу чергу дворянства. «Київщину було зайнято українськими козаками, а гирло Дніпра - запорозькими козаками, які були більше наближеними до Чорного моря, ніж перші. [...] їхня привязаність до незалежності вела їх послідовно до укладення та розриву з Росією, шведами і татарами, до повернення під протекторат Росії, в якому вони віднаходять найулесливіші похвали для своєї сміливості [з боку царських властей], котрі особливо не полишають вшановувати відвагу запорозьких козаків, але, між тим, вважають обовязковим скасувати їхні привілеї; вони [козаки] домагалися їхнього повернення, тому в 1775 р. козаків було оточено, знищено або розпорошено». Зокрема, аналізуючи плани імператора французів у 1812 р. у звязку з його уявленнями про тогочасні етносоціальні відносини, автор публікації дійшов слушного висновку, що французькому імператорові було зовсім невідоме сучасне розуміння поняття «українець», а єдиною «нацією», яка населяла Волинь, Поділля й Україну, була, в його уявленнях, річпосполитська шляхта.