Причини міжнародної міграції населення, її основні види. Державне регулювання імміграції робочої сили та міжнародної трудової міграції в країнах-донорах. Міжнародний ринок праці та тенденції його розвитку. Раціональне використання трудового потенціалу.
Аннотация к работе
Курсова робота з дисципліни "Міжнародна економіка" на тему: "Сучасні тенденції міжнародної трудової міграції" Виконала: студентка 1-го курсуПоряд з міжнародним ринком товарів і послуг, з ринком капіталів все більшої сили набирає тепер і міжнародний ринок робочої сили, який є не просто сумою національних ринків, а являє собою новий якісний розвиток ринку робочої сили в умовах посилюються процеси інтернаціоналізації виробництва і зростання спілкування між народами. Міжнародний ринок робочої сили характеризується постійним зростанням попиту та пропозиції іноземної робочої сили. Основою його формування послужили процеси міжнародної трудової міграції. Мільйони людей залишили рідні краї і кинулися в інші країни, далекі й близькі, у пошуках матеріального достатку і позбавлення від нерівності. Але більше неможливо ділити країни на три чітких категорії: еміграції, імміграції і транзиту.Внутрішня міграція призводить до переміщення трудових ресурсів між регіонами країни або між містом і селом, але чисельність населення країни при цьому не змінюється. Зовнішня міграція впливає на чисельність населення країни, збільшуючи її на кількість людей, які переселилися в дану країну (іммігранти), і, зменшуючи на кількість людей, які виїхали за межі даної країни (емігранти). Історично спочатку переважала переселенська міграція населення, тобто така міграція, в результаті якої сформувалася значна частина населення США, Канади, Австралії та деяких інших країн. Визначення терміна "працівник-мігрант" міститься в конвенціях Міжнародної організації праці N 97 та N 143 і говорить, що "працівник-мігрант" це особа, яка мігрує або мігрувало з однієї країни в іншу з метою отримати роботу. Але наявна статистика показує, наскільки важливу роль відіграють мігранти як в економіці тих країн, куди вони приїжджають (країни-реципієнти), так і в економіці своїх рідних країн, які вони тимчасово покидають (країни-донори).Забезпечення раціонального використання іноземних працівників, тобто застосування їх праці саме в тих областях, які не можуть бути забезпечені за рахунок внутрішніх трудових ресурсів. [4] u Розширення внутрішнього ринку приймаючої країни за рахунок попиту на товари і послуги, що предявляється іноземними робітниками. u Зниження податкового навантаження на державний бюджет. До негативних наслідків міжнародної трудової міграції, як правило, відносять наступні: u Зростання нелегальної міграції, особливо за рахунок працівників, у яких закінчився термін трудового контракту, але вони не ходять повертатися на батьківщину, сподіваючись знову знайти роботу в приймаючій країні. u Зростання соціальної напруженості у звязку із зростанням нелегальної імміграції. У міжурядових угодах про наймання іноземної робочої сили обговорюються умови перебування мігрантів в приймаючій країні, дотримання яких покликане захистити інтереси мігрантів. Особливе значення тут набуває регулювання імміграції з третіх країн (тобто з країн, що не входять до Європейського Союзу).Воно особливо розвинене у тих країнах, де експорт робочої сили є важливим елементом економічного розвитку. Державне регулювання експорту робочої сили переслідує такі цілі: 1. Нормативно-правова база, що забезпечує регулювання трудової еміграції, грунтується на відповідних статтях Конституції країни, національному еміграційному законодавстві, а також включає в себе двосторонні і багатосторонні міжнародні угоди. При відїзді безробітних рівень безробіття в країні знижується, отже, знижується соціальна напруженість, полегшуються фінансові зобовязання держави з виплати допомоги з безробіття. Для основних світових експортерів робочої сили грошові перекази емігрантів є досить значним джерелом надходження валюти в країну і складають значну частину платіжного балансу країни, в якому є спеціальна стаття "грошові перекази робітників з-за кордону".Поступово склалося кілька основних центрів, в яких процеси міграції робочої сили мають найбільш активний характер. За даними на 2010 р. у Німеччині нараховувалося 4 630 тис. іноземних робітників (в основному, турки, югослави, італійці), у Франції - близько 4 млн. (в основному африканці), у Великобританії - 1736 тис. Наприкінці 80-х років виявилася нова тенденція у використанні іноземної робочої сили в Західній Європі: її частка зменшилася в галузях промисловості і будівництва, але зросла в сфері послуг, у фінансових установах, у торгівлі нерухомістю. Якщо спочатку центром трудової міграції були в основному країни Західної Європи, то в 70-ті роки стрімко сформувався ринок робочої сили в районі нафтовидобувних країн Близького Сходу. Головний експортер робочої сили в даному регіоні - Єгипет, тут також працюють емігрували з Іраку, Лівану, Сирії, Йорданії, з Пакистану, Індії, Бангладеш. Слід зазначити, що падіння цін на нафту в середині 80-х років спричинило за собою скорочення потреби в робочій силі в даному регіоні.
План
Зміст
Вступ
1. Сучасна міжнародна трудова міграція
1.1 Причини міжнародної міграції населення, її основні види
1.2 Державне регулювання імміграції робочої сили
1.3 Державне регулювання міжнародної трудової міграції в країнах-донорах
1.4 Основні центри міжнародної трудової міграції
1.5 Міжнародний ринок праці та тенденції його розвитку