Базова модель міждержавного протиборства. Конфліктогенні чинники впливу на формування політики національної безпеки Української держави в умовах зростання рівня загроз територіальній цілісності. Авторський варіант тез стратегій "стабілізаційних заходів".
Аннотация к работе
У статті визначено сучасні тенденції та розглянуто базову модель міждержавного протиборства, визначено конфліктогенні чинники впливу на формування політики національної безпеки Української держави в умовах зростання рівня загроз територіальній цілісності. На підставі результатів SWOT-аналізу актуальних проблем забезпечення територіальної цілісності України, запропоновано авторський варіант тез стратегій «стабілізаційних заходів» щодо державного реагування на загрози територіальній цілісності Української держави. Міжнародні відносини в геополітичному трикутнику «Україна - Російська Федерація - країни Заходу» характеризуються крайнім ступенем загострення, що обумовлено міждержавним протиборством, в ході якого використовуються технології боротьби з державністю, що насамкінець може призвести до втрати державності Україною. Ця обставина й визначає звязок загальної проблеми з найбільш важливими науковими та практичними завданнями вивчення сучасних тенденцій міждержавного протиборства, що в свою чергу, дозволить розробити комплекс заходів з протидії загрозам національним інтересам України, а саме: розвідувально-підривній діяльності іноземних спеціальних служб; загрозі посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян; спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави; прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України [1]. Сучасні тенденції міждержавного протиборства характеризуються: перенесенням конфліктної логіки взаємодії з військової сфери в екологічну, економічну, інформаційну, соціальну, політичну та духовну сфери суспільства, що змінило уявлення про війну, значно розширило змістовні виміри війни та спричинило зміну моделей міждержавного протиборства; трансформацією імперської та ідеологічної форми міждержавних війн у терористичну та «гібридну» війни, що вимагає перегляду усталених підходів воєнної теорії та практики; зміною у практиці підготовки та ведення «гарячих» війн - посилення ролі «асиметричних відповідей» на вражаючу військово-технологічну перевагу могутніх держав; зміною парадигми війни; зміною форми перемоги - якщо попередні світові війни закінчувались перемогою однієї коаліції над іншою, яка юридично оформлялась актами про беззаперечну капітуляцію, то внаслідок транснаціональних воєнних дій нині така форма перемоги стає неможливою [4].