Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. НАУКОВИЙ КЕРІВНИК - доктор юридичних наук, професор Кузьмічов Володимир Сергійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри криміналістики. Захист відбудеться “20” жовтня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 при Національній академії внутрішніх справ України (252035, Київ-35, Соломянська площа, 1). З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (252035, Київ-35, Соломянська площа, 1).Обумовлено це, по-перше, зростанням професіоналізму злочинців; посиленням організаційних засад підготовки, вчинення та приховування злочинів, по-друге, небажанням (перш за все повязаним зі страхом) громадян брати участь в розслідуванні, відмовою в суді від раніше даних показань, по-третє, організаційно-кадровими та іншими недоліками системи розслідування (рівень підготовки, плинність кадрів, стан матеріально-технічного забезпечення і т. ін.). З безлічі аспектів даної проблеми слід виділити, по-перше, необхідність подальшого розвитку наукових основ організації й тактики розслідування злочинів у відповідності з положеннями нової Конституції України, яка проголосила, що “людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (ст. Проте вивчення практики свідчить, що багато слідчих, особливо тих, хто не має достатнього досвіду слідчої роботи, не володіють широким арсеналом тактичних засобів проведення допиту, що має неабияке значення для вирішення задач розслідування в складних слідчих ситуаціях, і збирають лише інформацію, яка “сама пливе їм до рук”. Сьогодні суттєво змінені умови боротьби зі злочинністю, місце допиту у системі засобів збирання доказової інформації, напрями і зміст раніше досліджених аспектів допиту обумовлюють необхідність подальшої розробки його базових положень, оскільки окреме має розвиватися й удосконалюватися на пізнанні та урахуванні перш за все загальних закономірностей слідчої та злочинної діяльності. Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996 року, планах наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України та її кафедри криміналістики.У звязку з цим підкреслюється необхідність приділяти більшої уваги на всіх етапах підготовки та перепідготовки слідчих питанням судової психології, які є основою не тільки розуміння закономірностей сприйняття та відтворення інформації, але й всієї слідчої тактики, та її конкретних тактичних прийомів. Для того, щоб уміло й тактично грамотно протистояти усім засобам і методам протидії злочинців, необхідно в повній мірі знати "арсенал" цих засобів та методів. Критеріями припустимості нетрадиційних методів і засобів на думку дисертанта, мають бути такі: науковий - повноцінність рівня наукової обгрунтованості та дослідження закономірностей, які складають основу запропонованого нововведення; етичний - гарантія відсутності елементів, що принижують честь і гідність особи; кримінально-процесуальний - повна відповідність правовим нормативам процедури розслідування та збору доказової інформації. Автор поділяє позицію щодо конфліктності слідства і підкреслює, що необхідно не заперечувати реально існуюче (протидію, боротьбу за свої інтереси), а визначати законні правила і засоби цієї боротьби. У третьому підрозділі - “Проблеми вдосконалення засобів отримання інформації” висвітлюються питання пошуку нових форм і методів діяльності правоохоронних органів в сучасних умовах боротьби зі злочинністю, необхідність і можливість “економії процесуальних засобів”, зменшення термінів і обсягів “документування” розслідування.