Сучасні підходи добору методів навчання майбутніх викладачів вищої школи в умовах магістратури - Статья

Сучасні підходи добору методів навчання майбутніх викладачів вищої школи в умовах магістратуриЗ акмесинергетичних позицій доведено взаємозвязок періодів навчання майбутніх викладачів у магістратурі (професійне самопізнання, професійне самовиховання, професійний саморозвиток, професійне самовдосконалення) за добором методів навчання. Доведено, що поєднання різних методів навчання майбутніх викладачів вищої школи в магістратурі дає змогу в комплексі розвязувати завдання з навчальної, виховної, наукової роботи та сприяти формуванню готовності майбутніх фахівців до професійної самоорганізації впродовж подальшої професійно-педагогічної діяльності. В статье обоснованы современные подходы отбора методов обучения будущих преподавателей высшей школы в магистратуре. Доказано, что соединение разных методов обучения будущих преподавателей высшей школы в магистратуре дает возможность в комплексе решать задание с учебной, воспитательной и научной работой и сопутствует формированию готовности будущих специалистов к профессиональной самоорганизации в течении всей профессионально-педагогической деятельности. The interconnection between the periods of training of future teachers in the magistracy (professional self-knowledge, professional self-education, professional self-education, professional self-improvement) with the selection of teaching methods is shown from the acme-synergetic positions.Сучасні вимоги до організації освітнього процесу у вищій школі, зокрема, щодо особистісної його орієнтації, використання інтерактивних і сучасних інформаційних технологій навчання, спрямованість навчання на професійний і творчий розвиток майбутніх фахівців спонукають до перегляду підходів щодо добору методів навчання. Гура (2008) зазначає, що науково-методичне забезпечення професійної підготовки науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах буде більш досконалим на основі використання: сучасних форм і методів навчання (організаційно-діяльнісна гра, тренінг, ігрове проектування тощо), спрямованих на підвищення ефективності процесу їх професійної самоорганізації, інтерактивних мультимедійних засобів навчання, які забезпечують самостійну роботу магістрантів; педагогічного супроводу, що передбачає підтримку професійного становлення та розвитку особистості (с.3). Додамо до сказаного, що вдосконалення ефективності навчання майбутніх викладачів вищих навчальних закладів у магістратурі є невідємним чинником вдосконалення вищої школи загалом, адже ця проблема - це насамперед проблема прагматичної адекватності діяльності майбутнього педагога кінцевій меті - задоволення освітніх потреб різновікової аудиторії. Застосування акмесинергетичного підходу до педагогічної системи підготовки магістрів, як майбутніх викладачів вищої школи, дозволяє адаптувати ідеї синергетики до змісту магістерських програм, процесу моделювання і прогнозування їх розвитку та управління освітнім процесом. До таких істотних ознак науковець відносить: джерела, з яких студенти набувають знань; характер навчально-пізнавальної діяльності студентів; дидактичні цілі і завдання; бінарність методу: характер діяльності викладача і студентів; логічні операції засвоєння знань; рівень активності студентів у навчанні (Лузан, 2003).Під час етапу професійного самопізнання ефективними були репродуктивні методи підготовки (повязані з поясненням, інструктуванням та навичками роботи з навчальною документацією); на етапі професійного самовиховання та професійного саморозвитку доцільними виявились продуктивні методи, повязані з виконанням комплексних міжпредметних завдань.

Основний зміст дослідження