Сучасні підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання зі збереження та популяризації історико-культурної спадщини та пам’яток архітектури - Статья
Механізми державного регулювання з координації діяльності пам’яткоохоронної сфери: організаційний, правовий, економічний, фінансовий та інформаційний. Перспективи удосконалення та популяризації діяльності у пам’яткоохоронній сфері в Україні та світі.
Аннотация к работе
Сучасні підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання зі збереження та популяризації історико-культурної спадщини та памяток архітектуриНинішній стан функціонування механізмів державного регулювання розвитку сфери охорони історико-культурної спадщини та памяток архітектури показує, що вони базуються на багатьох важелях перспективного характеру. Так, у проекті Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення державного нагляду (контролю) та визначення сфер господарської діяльності, що підлягають державному нагляду (контролю)” визначені основи державної політики, повязані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини, науки та освіти, а саме: [8]: - дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини під час здійснення господарської діяльності на обєктах культурної спадщини, їх територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини); стан утримання обєктів культурної спадщини, які перебувають у власності, користуванні чи управлінні субєктів господарювання (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини). Зокрема, в умовах сучасності, проблема удосконалення законодавства у сфері охорони культурної спадщини є досить актуальною для України, що обумовлено появою значної кількості загроз культурній спадщині в країні, серед яких можна виокремити [3, с. 152]: залучення рухомих предметів культурної спадщини у цивільний обіг, який у переважній кількості є незаконним; масове розгарбування археологічних памяток; масове знесення памяток архітектури у великих містах і будівництво на їхньому місці комерційної та житлової нерухомості, що не вписується у традиційну архітектуру цих міст; погіршення якості розробки нормативних актів, у тому числі й у сфері культури; збільшення випадків розкрадання обєктів культурної спадщини; незаконне вивезення культурних цінностей за кордон; ігнорування рекомендацій міжнародних організацій, у тому числі ЮНЕСКО та ін.