Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями - Реферат

Сучасний період розвитку суспільства характеризується значним посиленням напруженості, зростанням протиріч, виникненням численних конфліктів у різних сферах життя. Фішер дуже точно описав конфлікт у його розумінні на початку ХХ століття. Вважалося за краще не допустити конфлікт, адже, на думку його сучасників, він породжує тільки проблеми. Хоча зараз ми знаємо, що це проблеми викликають конфлікт. Не завжди конфлікт - явище, яке повинно викликати негативну реакцію.Конфлікти є закономірним явищем, що притаманне будь-якому суспільству. Вивчення конфліктів має сьогодні більш практичну спрямованість: вивчаються засоби і способи розвязання конфліктів, ведуться пошуки ефективних конкретних методик, за допомогою яких можна було б попереджати виникнення конфліктів чи зменшувати їх гостроту. Обєктивні передумови виникнення конфліктів в управлінні організацією повязані з координацією роботи людей, які мають різні інтереси, погляди, характери, темпераменти тощо. Досить часто в основі конфліктної ситуації лежать обєктивні протиріччя, але іноді буває досить якої-небуть дрібниці: невдало сказаного слова, думки чи інциденту - і конфлікт може початися. Сучасна наука управління пропонує розробити конструктивну позицію щодо конфлікту, яка передбачає розглядати конфлікт не як аномалію, дисфункцію в діяльності організацій, а як норму відносин між людьми, необхідний елемент виробничого життя, що дає вихід соціально-психологічній напрузі, породжуючи зміни в діяльності організації.Соціальний конфлікт - це конфлікт, що розігрується між індивідуумами, групами, а також системами або підсистемами. Внутрішньо-особовий конфлікт виникає в результаті суперечливих вимог, які предявляються одній і тій же особі, порушення принципу одноосібності, а також неузгодження виробничих вимог з особовими потребами, робочим перевантаженням або недовантаженням (наприклад, керівник одне вимагає, а інше робить; непорозуміння між виробниками і реалізаторами продукції по її якості; між керівником і бухгалтером по ціні продукції). Цей конфлікт може проявлятися і як зіткнення особистостей, тому що люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями просто неспроможні контактувати один з одним. Конфлікт між особистістю і групою виникає у випадках, коли особистість займає позицію, яка відрізняється від позицій групи (наприклад, член колективу за рахунок продуктивності праці підвищив заробіток, а економічна служба знизила розцінки всім працюючим; керівник за порушення дисципліни покарав групу працюючих, а остання відмовляється працювати). Також такий конфлікт може виникнути через посадові обовязки керівника, який вдається до дисциплінарних заходів, які можуть не користуватися популярністю серед підлеглих.Існує безліч причин конфліктів, що зумовлює таку їх різноманітність. У цьому випадку сторони, що беруть участь у конфлікті, розходяться в думках та ідеях щодо розвязання певної проблеми. Такий конфлікт виникає, коли в учасників не збігаються емоції й почуття, що лежать в основі їхніх взаємин як особистостей. Конфлікти в процесі ь трудової діяльності викликаються також факторами, що перешкоджають досягненню таких цілей, як високий заробіток, сприятливі умови праці й відпочинку. Він найчастіше зачіпляє почуття власної гідності людини, ініціює комплекс неповноцінності і веде до конфліктів.Крім того, слабка сторона може не підкоритися, чинити пасивний опір, що може провокувати «подвійний», «заблокований» конфлікт. Такими засобами користувався тоталітаризм, намагаючись усунути конфлікти. Прихильники даного підходу розуміють, що миру не може бути ніколи, можливе тільки перемир?я, яке довготривалої стабільності не приносить, бо відбувається не вирішення, а тимчасове врегулювання проблеми. Для реалізації даної процедури використовують шкалу, що охоплює можливі рівні напруженості конфліктів у таких варіантах: «друг - союзник - партнер - співробітник - суперник - противник» і т. ін. До таких методів, що зачіпають різні сторони системи взаємовідносин в організаційній структурі, можна віднести: висування інтегруючих цілей між адміністрацією і персоналом організації; чітке визначення видів звязку в організаційній структурі управління; баланс прав і відповідальності при виконанні службових обовязків: виконання правил формування і функціонування тимчасових підрозділів з метою ефективного використання виникаючої в цих умовах подвійного підпорядкування співробітників; виконання правил делегування повноважень і відповідальності між ієрархічними рівнями управління; використання різних форм заохочення, що передбачає взаємне поєднання і варіювання монетарних і немонетарних спонукальних систем.Уміння керувати конфліктом є вирішальним для менеджерів всіх рівнів управління у всіх типах організації. Конфлікти змушують інтенсивно спілкуватися один з одним, знати один одного трохи більше.

Зміст управління конфлікт працівник керівництво

Вступ

1. Теоретичні основи управління конфліктами в організації

1.1 Поняття конфлікту та його сутність

1.2 Види конфліктів

1.3 Дослідження причин та наслідків конфліктів

2. Шляхи удосконалення управління конфліктами в організаціях на сучасному етапі

Висновки

Список використаної літератури