Розгляд ювенальної кримінально-правової політики як системної діяльності держави, що покликана сприяти захисту прав неповнолітніх у межах кримінального судочинства. Підходи вчених до визначення її сутності та змісту з метою формулювання власної дефініції.
При низкой оригинальности работы "Сучасні підходи до тлумачення поняття ювенальної кримінально-правової політики України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЮВЕНАЛЬНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИЗ’ясовано, що на сьогоднішній день ювенальна політика знаходиться на стадії зародження, а отже потребує систематичних досліджень з боку соціологів, правників, психологів, педагогів, науковців інших галузей знань. Остання теза не голослівна: її підтвердженням є судова статистика, відповідно до якої у 2008 році було засуджено 10078 неповнолітніх осіб, які скоїли злочин (з них 5953 особи вчинили тяжкі злочини, 390 - особливо тяжкі), у 2009 році засуджено 8555 неповнолітніх (5410 - за вчинення тяжких злочинів, 373 - особливо тяжких), у 2010 - 10883 (6274 - за тяжкі злочини, 303 - за особливо тяжкі), у 2011 році засуджено 8686 неповнолітніх осіб, які скоїли злочин (з них 5302 особи вчинили тяжкі злочини, 155 - особливо тяжкі), у 2012 - 9010 осіб, (5058 - за вчинення тяжких злочинів, 159 - особливо тяжких), у 2013 засуджено 5911 неповнолітніх (3173 особи вчинили тяжкі злочини, 115 - особливо тяжкі), у 2014 році - 4875 неповнолітніх (2573 - за тяжкі злочини, 69 - особливо тяжкі), у 2015 році засуджено 4589 неповнолітніх (2465 за вчинення тяжких злочинів, 54 - особливо тяжких), у 2016 році засуджено 3474 неповнолітніх осіб, які скоїли злочин (1755 - тяжкі, 43 - особливо тяжкі) [1]. Фріс, які зазначають, що «кримінально-правова політика є системоутворюючим елементом усієї політики держави у сфері боротьби зі злочинністю, яка розробляє стратегію і тактику, формулює основні завдання, принципи, напрями і цілі кримінально-правового впливу на злочинність, визначає засоби їх досягнення» [3, с. Отже, підхід, при якому кримінально-правова політика визначається як комплекс заходів правового впливу на злочинність, на нашу думку, є правильним, як і сприйняття її складовим елементом усієї політики держави у сфері боротьби зі злочинністю. Опацький, що «в основу формування ювенальної політики покладено ряд принципів, основні з яких: 1) відповідність міжнародним стандартам у сфері захисту прав дітей; 2) демократичний характер, гуманність, правові засади, справедливість і гласність у діяльності субєктів ювенальної політики; 3) законодавче забезпечення прав дитини; 4) державна підтримка сімї з метою забезпечення повноцінного виховання дітей, захисту їхніх прав, підготовки їх до повноцінного життя в суспільстві; 5) встановлення та дотримання державних мінімальних соціальних стандартів основних показників якості життя дітей з урахуванням регіональних відмінностей даних показників; 6) відповідальність посадових осіб, громадян за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди; 7) державна підтримка органів місцевого самоврядування, громадських обєднань та інших організацій, що здійснюють діяльність щодо захисту прав та законних інтересів дитини» [6, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
